¬адим “ризуб, ’арк≥вська громадська орган≥зац≥¤ Ђѕатр≥от ”крањниї (’арк≥в). ¬ол¤ ”крањни - або —мерть

“емний л≥с сел¤нства, патлат≥ сел¤нськ≥ джунгл≥ Ц ось арена наших змагань на швидк≥сть. „орнозем обступив нас, об≥йшов з ус≥х бок≥в, ми загрузли в густому сел¤нському ірунт≥. ƒовкола сумирний вишневий гай, пейзанська добродушн≥сть, тиша ≥ сон посеред б≥лих хаток, д≥вчата за тином, воли б≥л¤ рипл¤чих журавл≥в. ¬се те був один маскарад та й т≥льки. ѕоза лаштунками ховалос¤ щось таке, що мало скидалос¤ на сел¤нську ≥дил≥ю. ’овзьке т≥ло бандитизму Ц ось що звивалос¤ за лаштунками малорос≥йськоњ опери. ќбр≥з та ручна граната ховалис¤ п≥д фартухом украњнськоњ красун≥Е «а сел¤нською гостинн≥стю в≥дчувалас¤ жадоба помсти та заграва пожеж≥Е ’олодний ¤р - це одна з най¤скрав≥ших стор≥нок визвольноњ боротьби в ”крањн≥. ÷е живий приклад, ¤к невелик≥ числом, але сильн≥ духом - можуть усп≥шно боротис¤ з незр≥вн¤нно сильн≥шим ворогом —вободолюбний ≥ поневолений ”крањнський Ќар≥д прот¤гом довгих в≥к≥в боровс¤ за своЇ право бути в≥льним господарем на своњй власн≥й земл≥, але такого права й дос≥ не здобув. ¬насл≥док революц≥њ 1917 року мав щаст¤ проголосити власну незалежну ƒержаву, але оборонити й утримати ѓњ в своњх руках не був готовий. ќсновною причиною цього безм≥рного лиха була нац≥ональна несв≥дом≥сть, пол≥тична невироблен≥сть, культурна в≥дстал≥сть, в≥дсутн≥сть нац≥онально-державного патр≥отизму в народов≥, в≥дсутн≥сть розум≥нн¤ потреби власноњ держави. ≤де¤ незалежност≥ ”крањни була зовс≥м нев≥дома ”крањнському сел¤нству, та ≥ взагал≥ була вона проблематична ≥ непопул¤рна. «агальн≥ бажанн¤ вол≥ дл¤ б≥льшост≥ народу задовольн¤лись самим фактом поваленн¤ царату ≥ переходом влади до рук обранц≥в народу та демагог≥чними б≥льшовицькими гаслами соц≥ального, економ≥чного та пол≥тичного характеру. ѕри цьому багатьом у¤вл¤лас¤ перспектива нового, б≥льш справедливого житт¤ ≥ братерськоњ дружби вс≥х народ≥в колишньоњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ; перспектива незаперечноњ вол≥ дл¤ ”крањни, незаперечного права украњнського народу самому будувати своЇ житт¤ на власн≥й земл≥. “а незабаром ви¤вилос¤, що украњнство п≥д враженн¤м здобутого щаст¤ вол≥, згубило з пол≥тичного пол¤ зору дуже важливу реальну, завжди сущу загрозу своЇњ незалежност≥ Ц страх рос≥йського народу перед украњнським сепаратизмом. ÷ей страх незабаром викликав певн≥ д≥њ б≥льшовицькоњ влади проти творенн¤ ”крањнськоњ самост≥йноњ держави - почалась в≥йна б≥льшовицькоњ червоноњ –ос≥њ проти новонародженоњ ”крањнськоњ народноњ республ≥ки. ¬ огн≥ воЇнноњ хуртовини прокинулась окрадена ”крањна: почала прозр≥вати приспана св≥дом≥сть, пот¤гнулись руки до зброњ ,ожили л≥си ≥ байраки присутн≥стю хоробрих воњн≥в. “од≥ легендарний ’олодний ¤р збудивс¤ - гр≥зний ≥ могутн≥й: спок≥йно в≥дкрив своњ широк≥ гостинн≥ об≥йми героњчним нащадкам давн≥х козак≥в; пригорнув њх й приголубив, дав пораду, ¤к р≥дний батько, обдарував свинцем ≥ порохом, нагострив леза ≥ шабл≥, вози ≥ коней до послуг поставив. ’олодно¤рське повстанн¤ вибухнуло!  ровТю, вогнем ≥ зал≥зом вписана в ≥стор≥ю визвольноњ боротьби ”крањни славна бойова стор≥нка. «авз¤т≥ бойов≥ месники-гайдамаки ще раз в ≥стор≥њ вкрили невмирущою славою легендарний ’олодний ¤р ≥ всю ”крањну. “реба т≥льки жал≥ти за тим, що повстанський рух ’олодного ¤ру не спром≥гс¤ вийти за меж≥ локальноњ д≥њ район≥в ’олодно¤рщини ≥ не став основним ¤дром јрм≥њ ”Ќ–. ѕерша друкована згадка про ’олодний ¤р належить ≥сторикам, що описали битви литовських та руських воњн≥в з ординц¤ми в 1363Ч1367 роках Ђна —ин≥й вод≥ї. „ерез небезпечне сус≥дство ƒикого пол¤, безперервн≥ напади кочових племен, ц≥ земл≥ були довгий час незаселеними. ќкрем≥ м≥ста-фортец≥ та добре укр≥плен≥ монастир≥ прот¤гом стол≥ть були Їдиними населеними пунктами в≥д  анева ≥ „еркас до дн≥провських порог≥в. √айдамаччина √уст≥ л≥си, горби ≥ ¤ри в околиц¤х ’олодного ¤ру здавна служили дл¤ населенн¤ навколишн≥х с≥л м≥сцем хорони в≥д татар ≥ пол¤к≥в. ” 30-х роках XVIII стол≥тт¤ в ’олодному ¤ру була орган≥зована ’олодно¤рська с≥ч. ÷ей л≥с на дес¤тки рок≥в став головною базою гайдамак≥в. ” тридц¤т≥ роки њх очолювали ¬ерлан, ћатв≥й √рива та ≤ван ∆ила, в 40-х роках √нат √олий, √. ѕохилий, —емен Ќеживий. ¬ ≥стор≥ю ’олодний ¤р ув≥йшов також гайдамацькою  ол≥њвщиною 1768 року на чол≥ ≥з запор≥зьким козаком ћаксимом «ал≥зн¤ком ≥ сотником ≤ваном •онтою. “ут почалос¤ найб≥льше повстанн¤ проти польськоњ шл¤хти. ”крањнська революц≥¤ ” 1918 роц≥ на „игиринщин≥ з центром у ’олодному ¤ру д≥¤ли загони, ¤к≥ боролис¤ проти ден≥к≥нц≥в (революц≥йний ком≥тет Ђ„игиринська республ≥каї п≥д проводом —вирида  оцура), ≥ повстанськ≥ загони прихильник≥в ”Ќ–, що вели боротьбу проти рад¤нськоњ влади. ѕовстанськ≥ загони ’олодного ¤ру оперували на в≥дтинку „еркаси Ч „игирин Ч «нам''¤нка Ч ƒн≥про, њхн≥м осередком був ћотронинськй монастир, а командував ними вчитель ≥з села ћельники отаман ¬асиль „учупака. —еред повстанц≥в ’олодного ¤ру, ¤ких нараховувалось к≥лька тис¤ч, кр≥м сел¤н з навколишн≥х с≥л, були ≥ во¤ки з  убан≥ (отаман ‘ед≥р ”варов),  ињвщини ≥ √аличини. ” 1920-22 роках у ’олодному ¤ру д≥¤ли повстанськ≥ загони отаман≥в «авгороднього, ѕетренка, ’мари, Ћамай¤рмо, Ќаг≥рного, ƒеркача та ≥нших. ¬≥дстоюючи незалежну ”крањну, орган≥зувавши за козацьким принципом повстанськ≥ загони п≥д кер≥вництвом отаман≥в, холодно¤рц≥ п≥д гаслом Ђ¬ол¤ ”крањни Ч або смертьї з 1918 по 1922 роки утримували незалежн≥сть самопроголошеноњ ’олодно¤рськоњ республ≥ки. Ђ’олодний ярї Ч див≥з≥¤ ”крањнськоњ повстанськоњ арм≥њ (”ѕј), що д≥¤ла в „еркаськ≥й област≥ в пер≥од н≥мецькоњ окупац≥њ. ÷¤ див≥з≥¤ входила до ѕ≥вденного крайового проводу ќ”Ќ з центром в ƒн≥пропетровську. ¬ходила до складу ”ѕј, що знаходивс¤ в п≥дпор¤дкуванн≥ ¬асил¤  ука, ¤к кер≥вника —х≥дного крайового проводу ќрган≥зац≥њ ”крањнських Ќац≥онал≥ст≥в (ќ”Ќ) Ч Ђ—х≥дї ≥ одночасно був командуючим групи ”ѕј-«ах≥д Ђ—х≥дї, або Ђ¬елика ”крањнаї. ƒавно в≥длунали бойов≥ п≥сн≥ холодно¤рц≥в, давно затих гук гранат ≥ свист куль, але —лава про них не пол¤же, не заснеЕ Ѕо в день радост≥ над вами, розпадетьс¤ кара. ≤ пов≥Ї огонь новий з ’олодного яру.