ќпов≥дь колишнього сержанта "

ќпов≥дь колишнього сержанта "—ћ≈–Ўу"

Ћоз≥вський ≥сторичний клуб ≥мен≥ ƒмитра яворницького

ќпов≥дь колишнього сержанта "—мершу" јвраменка ћиколи ¬асильовича, 1922 року народженн¤, уродженц¤ села ’от≥нь —умського району —умськоњ област≥. ¬осени 1944 року њхн≥й заг≥н (близько роти) приймав участь у бою з ”ѕј на «ах≥дн≥й ”крањн≥ (точне м≥сце нев≥доме). ќдин повстанець ≥з скоростр≥ла перебив майже ус≥х червоних. «алишилос¤ чолов≥к п''¤ть поранених совЇт≥в (серед них ≥ ћикола), котр≥ й вбили повстанц¤.

(«аписано з≥ сл≥в онука ћиколи јвраменка - јвраменка –омана ќлександровича, 1976 року народженн¤, мешканц¤ м. Ћозова ’арк≥вськоњ област≥).

ушн≥р, ¬олодимир (син ќлекси). Ќародивс¤ 17 травн¤ 1930 року в сел≥ Ѕартат≥в √ородоцького району Ћьв≥вськоњ област≥. «а твердженн¤ми учасник≥в нац≥онально-визвольного руху початку 1990-х рок≥в, котр≥ його особисто знали, був уп≥вцем. ¬≥домо, що перебував на засланн≥ у м. ѕрокоп''Ївськ –удничного району емеровськоњ област≥. ¬ –ос≥њ вийшов на пенс≥ю. 1979 року перењхав до селища раснопавл≥вка Ћоз≥вського району ’арк≥вськоњ област≥ (м≥крорайон, будинок 15, помешканн¤ 38. Ќа початку 1990-х рок≥в став одним ≥з трьох член≥в м≥сцевого осередку –”’у. —л≥д зазначити, що раснопавл≥вка вир≥зн¤лас¤ ¤скраво-комун≥стичною ор≥Їнтац≥Їю. ѕомер 12 кв≥тн¤ 1995 року. ѕохований у раснопавл≥вц≥.
Ѕув одружений ≥з ™вген≥Їю ушн≥р (в д≥воцтв≥ - ѕол¤нська). ¬она народилас¤ 10 листопада 1934 року у м≥ст≥ явор≥в Ћьв≥вськоњ област≥. Ѕатько - ѕол¤нський ≤ван (син —емена), за нац≥ональн≥стю пол¤к. ћати - ћар≥¤ (дочка ≤лл≥) - украњнка. ™вген≥¤ ушн≥р нин≥ мешкаЇ у раснопавл≥вц≥. Ќа листа ≥з проханн¤м под≥литис¤ спогадами про себе й чолов≥ка не в≥дпов≥ла.
–одина ушн≥р≥в мала сина ќреста. ¬≥н народивс¤ 27 березн¤ 1958 року в с. ўепицино Ќижньоуд≥нського району ≤ркутськоњ област≥. Ќин≥ мешкаЇ за адресою - ’арк≥вська область, м≥сто Ћозова, м≥крорайон 3, будинок 38, квартира 48.

(ƒан≥ з≥брав ¬''¤чеслав “руш, м. Ћозова ’арк≥вськоњ област≥)

—верстюк як≥в (син ќлександра). Ќародивс¤ 1925 року в сел≥ —≥льце (√орох≥вський район –≥вненськоњ област≥) в родин≥ сел¤нина. –≥дний брат в≥домого пол≥тв''¤зн¤, письменника, громадського та рел≥г≥йного д≥¤ча ™вгена —верстюка. “акож мав старшого на два роки брата - ƒмитра. ¬сього ж було с≥м —верстюк≥в. ™вген та як≥в вчилис¤ у школ≥ разом (бо то в≥йна, то ще ¤к≥сь негаразди), у польськ≥й школ≥. 1940 року як≥в ск≥нчив 6 клас≥в. як≥в вчивс¤ не дуже, але мав гарне природне чутт¤ мови. Ќезважаючи на понев≥р¤нн¤, в≥н збер≥г мову до к≥нц¤ житт¤. ’арактер мав компан≥йський, був метикований, але й р≥шучий та хоробрий. –азом ≥з хлопц¤ми - мешканц¤ми села створив м≥сцевий в≥дд≥л ”ѕј. як≥в мав псевдо "ƒовбуш".
” сел≥ був такий соб≥ “ерешко - за совЇт≥в актив≥ст. «а н≥мц≥в - принишк. як≥в та хлопц≥ вир≥шили його л≥кв≥дувати, але ж≥нки в≥дмовили - не треба руки бруднити.
1944 року в≥дбулос¤ переформуванн¤ ”ѕј (дозволено йти до „ервоноњ арм≥њ, повертатис¤ до родин). ¬≥дтак того року якова, його брата ƒмитра забрали до „ервоноњ арм≥њ на курси вод≥њв (ус≥х 11 с≥льських уп≥вц≥в). ѕ≥сл¤ приходу других совЇт≥в на хлопц≥в посипалис¤ доноси. ¬≥дтак ус≥х уп≥вц≥в села (11 хлопц≥в) арештували.
ѕочалис¤ допити та катуванн¤ (змушували сто¤ти у холодн≥й вод≥ тощо). « одинадц¤ти хлопц≥в двоЇ померли (ћикола Ћевчук та јнан≥й Ѕ≥л¤к) в ’арк≥вськ≥й в''¤зниц≥. якова засудили до восьми рок≥в табор≥в, а ще - засланн¤. якова заслали до явасу в ћордов≥њ. «в≥дти в≥н листувавс¤ ≥з братом ™вгеном. Ћисти дозвол¤лос¤ писати украњнською. ¬ одному з лист≥в як≥в написав ™вгенов≥, що цензора не розум≥Ї ™вгенових лист≥в, бо писан≥ украњнською. “ой в≥дпов≥в листом, що ¤к не розум≥Ї, то нехай ≥де "свин≥ пасти". ÷≥ ™вгенов≥ листи перечитувала вс¤ "зона".
” табор≥ як≥в був ≥з 1944 року по 1947 (або 1948) р≥к. –азом ≥з ним у явас≥ був в≥дбував терм≥н його двоюр≥дний брат ≤ван ѕокотюк. ≤ван був одинак у с≥м''њ, вважавс¤ у сел≥ дуже гарним парубком. ѕроте праве було с≥льське присл≥в''¤ - " ќдин син - не син, два сина - п≥всина, три сина - син": в одному з лист≥в як≥в написав, що ѕокотюк ви¤вив себе ¤к н≥кчема.
” табор≥ як≥в мав авторитет, бо мав р≥шучий характер ≥ був м≥цним. ўом≥с¤ц¤ якову приходили з дому посилки, а ≤ванов≥ ѕокотюку батьки присилали десь раз на п≥вроку. ќдного разу приходить ≤ванов≥ посилка, але урки њњ забрали соб≥. ≤ван п≥шов скаржитис¤ до якова. “ой п≥шов, пригрозив, то крим≥нальники в≥ддали, що залишилос¤.
–азом ≥з яковом сид≥в ћишко з ’аркова, що був заб≥¤кою. –азом ≥з яковом њх, ¤к непок≥рних, "перекинули" на ≥нший таб≥р. ѓхали в одному вагон≥ ≥з урками. як≥в, сам по соб≥ кремезний, був у куфайц≥ з короткими рукавами. ”рки, побачивши чужих, повит¤гали нож≥. онвой на це не звертав уваги. “од≥ як≥в ≥з ћишком сказали: "«давать нож≥!", к≥лькох крим≥нальник≥в побили, але нож≥ ус≥ пов≥ддавали. як≥в з ћишком склали њх у м≥шок ≥ передали конвою.
—ид≥в як≥в ≥ у Ѕ”–≥ (барак ус≥лЇного рЇжима). Ѕо одного разу п≥д час об≥ду урка-кухар йшов ≥з казаном роздавати њжу. як≥в «от≥в своњм насипати б≥льше, крим≥нальник засперечавс¤ ≥ як≥в вилив йому того казана на голову.
ѕ≥сл¤ табору як≥в працював на л≥соповал≥. …ого брат ™вген на той час вчителював у ѕ≥д волочиському район≥. 1953 року по —–—– було оголошено амн≥ст≥ю дл¤ крим≥нальник≥в, по м≥стах в≥дбувалис¤ бешкети зв≥льнених злод≥њв. ≤ в цей час ™вген написав за¤ву на в≥др¤дженн¤, а сам з≥бравс¤ до брата у расно¤рський край. ¬≥д≥слав братов≥ телеграму: "¬ињжджаю такого-то числа", але не написав н≥ ¤ким поњздом њде, н≥чого. Ќа той час ™вген отримував 60 карбованц≥в грошей. ћама з≥брала в дорогу повну вал≥зку. ” ћоскв≥ купив квиток на пот¤г до анську. «в≥дти треба було ще ¤кось добиратис¤ 200 к≥лометр≥в. “ож в≥д рев≥з≥њ ™вген переховувавс¤ у вагон≥-ресторан≥.
¬ставши ≥з пот¤гу, ™вген ще дв≥ години добиравс¤ автобусом до ’ондайську. јле як≥в працював не там, а ще дал≥ - в л≥сгосп≥ (добиратис¤ 76 км по тайз≥, тиждень треба чекати на автобуса). ™вген зупинивс¤, аж бачить - ≥де як≥в ≥з ровером. –озпов≥в, що заблукав, його два дн≥ шукали, бо ж ¤кщо людина заблукала у тайз≥, то певна смерть. ѕроте хлопц≥ були впевнен≥, що як≥в знайдетьс¤. “ак ≥ сталос¤. ¬≥н ор≥Їнтувавс¤ по мохов≥, зустр≥чавс¤ ≥з ведмедем. Ќарешт≥ вийшов до людей ≥ сказав њм аби пов≥домили кегеб≥ст≥в, щоб т≥ в≥двезли його до л≥сгоспу. «найшов у когось ровера, а тут ¤краз ≥ ™вгена зустр≥в. ” л≥сгосп≥ ™вген був тижн≥в зо два.
Ѕув одружений ≥з украњнкою —верстюк √анною (дочкою ѕавла), що народилас¤ 20 листопада 1925 року у сел≥ Ѕармаки –≥вненськоњ област≥. Ѕула теж ≥з репресованих. √ан¤ була ж≥нкою господарською, але п≥сл¤ засланн¤ намагалас¤ "влитис¤", пристосуватис¤ до оточенн¤. ћали сина ќлександра, що народивс¤ 15 травн¤ 1961 року у м. расно¤рську. ” расно¤рську жили непогано, мали квартиру, але на початку 60-х пом≥н¤ли њњ на м. Ћозову, що у ’арк≥вськ≥й област≥. ћешкали у Ћозов≥й, м≥крорайон 1, будинок 8, помешканн¤ 24. ™вген також прињздив до брата в гост≥ (к≥лька раз≥в перед арештом). ќдного разу на –≥здво разом ≥з ™вгеном прињхала мама, ще хтось ≥з родич≥в. ќстанн≥й раз - перед автокатастрофою. оли у Ћозов≥й купували квитки на пот¤г, за ними вже стежили ≥ як≥в про це сказав братов≥, що це, мовл¤в, не просто куп≥вл¤ квитк≥в. як≥в працював вод≥Їм на автобус≥, √анна - у њдальн≥.
як≥в прињздив до ™вгена в гост≥, коли вже вийшла його книга. як≥в попрохав њњ вз¤ти почитати, але ™вген не дав ≥ добре зробив, бо його арештували, а в якова був одразу п≥сл¤ цього обшук.
1973 року в≥н, разом ≥з дружиною ™вгена прињздив до брата на побаченн¤ в таб≥р у учино ѕермськоњ област≥. «агинув як≥в у автокатастроф≥ 4 вересн¤ 1974 року. —казали, що з-за серц¤.
” 1996 роц≥ √анна перењхала до ѕере¤слав-’мельницького, де й померла 2001 року. —ин ќлександр працюЇ у ѕере¤слав≥ л≥карем.
™вген —верстюк у часописов≥ "—учасн≥сть" (ч.5. - с. 99 - 104) у статт≥ "—во¤ м≥ра правди", про свого брата якова пише, що в≥н п≥знав концтабори та л≥соповали з 19 рок≥в. "ќднак наприк≥нц≥ 60-х, коли визначивс¤ м≥й шл¤х ≥ мо¤ гра з вогнем стала йому зрозум≥лою, в≥н ≥з мовчазною повагою повторював, може, щось под≥бне до сл≥в Ћес≥ ”крањнки: "ѕуть на •оліоту велична тод≥, коли знаЇ людина, куди ≥ за що вона йде".
…ому й на думку не спало б вт≥шати: "“епер тоб≥ буде легше, не те що було нам на олим≥". Ќа першому побаченн≥ з≥ мною в≥н оц≥нив, наск≥льки сувор≥шими ≥ жорсток≥шими стали так≥ знайом≥ йому етапи, але його мучила головна думка: "ти ж так давно ≥ посл≥довно йшов на свою горуЕ ћи ж так чекали, що з нашого роду один таки не пропав, таки вибивс¤ в люди. ≤ раптом тебе кинули в ту саму ¤му, ≥ бачу, що назавжди: вони не прощаютьЕ" (с. 101). ≤ дал≥ "Е п≥сл¤ своњх митарств в≥н (як≥в —верстюк - ¬. “.), так само ¤к ≥ його вц≥л≥л≥ друз≥ тих рок≥в, вписавс¤ в мирний побутЕ ¬≥н перестав бути активним учасником ќпору, а отже ≥ втратив право в≥дпов≥дального судженн¤ про його учасник≥в". (с. 102)
ƒраматично складалас¤ дол¤ ƒмитра —верстюка. ≤з „ервоноњ арм≥њ в≥н ут≥к у село. ѕот≥м вт≥к вдруге в≥д в≥йськкомату: уз¤в гвинт≥вку ≥ п≥шов шукати зустр≥ч≥ ≥з партизанами-уп≥вц¤ми. јле й зв≥дти вт≥к. ѕот≥м його вбили. ажуть, що —Ѕ.
оли ™вген вже був студентом ≥ прињздив додому, у село. “о вноч≥ до нього приходив "—лавко" - знаний уп≥вець. ¬≥н був дуже розумний, користувавс¤ авторитетом у м≥сцевоњ молод≥. “о вони обговорювали р≥зн≥ важлив≥ теми. ѕослухавши ™вгена, посм≥хавс¤ - чого, мовл¤в, вони (сов≥ти) таких ¤к ти, ™вгене, вчать, бо ж ти будеш њхн≥м ворогом. ѕитав ™вген у "—лавка" ≥ по те, чого повстанц≥ вбили ƒмитра, його брата. Ќа те "—лавко" в≥дпов≥в, що то не вони, а —Ѕ. ѕ≥зн≥ше "—лавко" загинув.

(—погади —верстюка ™вгена (ќлександровича), 1928 р. н., уродженц¤ с. —≥льце √орох≥вського р-ну –≥вненськоњ област≥).

якось ¤ в≥дв≥дував одного знайомого ветерана „ервоноњ арм≥њ - ¬≥тал≥¤ (–од≥оновича) Ўаповала, 1926 року народженн¤, уродженц¤ м. Ћозова ’арк≥вськоњ област≥. ѕоскаржившись на погане здоров''¤, в≥н сказав, що це мабуть йому за гр≥х - бо колись невинну людину вбив. ¬осени 1943 його, з групою ≥нших червоноарм≥йц≥в, перевд¤гнених у н≥мецьк≥ одностроњ, з л≥така викинули у тил до н≥мц≥в. ÷е був оломийський район ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥. …дуть по л≥су, коли бачать, ≥де гуцул ≥з возом, запр¤женим биками, по дрова. …де ≥ п≥сню сп≥ваЇ. ѕом≥тив червоних, перевд¤гнених н≥мц¤ми. ¬они прив≥талис¤ до нього, а пот≥м зар≥зали, бо в≥н м≥г сказати, що њх бачив, хоч були вони в н≥мецьких одностро¤х.
ѕроте чи була ц¤ ситуац≥¤ насправд≥ - не певен, бо ≥нколи цей ветеран розпов≥дав факти, що не в≥дпов≥дали д≥йсност≥.
“акож Ўаповал розпов≥дав, що у Ћозов≥й перед в≥йною був голова м≥ського Ќ ¬ƒ ЅЇлоусов. …ого перевели до «ах≥дноњ ”крањни, де на нього було к≥лька замах≥в. ¬≥дтак хлопець-повстанець (п≥дл≥ток) зустр≥в його й застрелив, а пот≥м застрелив себе.