Агентурна робота НКВД в лавах ОУН на Сході України.

Агентурна робота НКВД в лавах ОУН на Сході України.

Олександр Добровольський, історик, краєзнавець (Слов’янськ).

Головним фактором, що спричинив швидкий розгром підпілля ОУН на Сході був не масовий терор проти місцевого населення, як це сталося на Заході України, а агентурна робота органів НКВД серед самих підпільників ще до повернення радянської влади.
Вже на початку утворення обласних проводів ОУН радянська агентура посіла там ключові позиції. У Харкові в управі засів Кіндрат Полуведько, який цілком успішно діяв до початку весни 1942 року, передавши списки чільних діячів «Просвіти» радянському підпіллю. На Дніпропетровщині до керівництва потрапили Захаржевський та Кривошапка; останній згодом очолив Донецьке підпілля.
У Донецькій області фактичним заступником обласного провідника став Головатий («Дорошенко»), якому вдалося викрити підпілля усієї Донецької області. На Луганщині діяв агент «Квітко», прізвища якого ми до сих пір не знаємо.
До приходу більшовиків радянська агентура була «сплячою», накопичуючи інформацію про людей та структуру, й нічим не виявляла себе. СБ ОУН, як правило, їх не вирахувала.
З приходом радянців ключові агенти подавали свої звіти до найближчих відділів НКВД та обласних управлінь, знищуючи організації пачками. Часом допомагав фактор зрадництва деяких членів ОУН, як це було в Дніпропетровську, де всього одна особа розкрила структуру підпілля цілої області.
Спецоперації НКВД велися протягом 1943-46 рр, аж поки головні ланки бандерівських організацій не були ліквідовані. Протягом усього часу їх проведення були засуджені по звинуваченню в націоналізмі сотні людей – найбільше на Дніпропетровщині й Донеччині (відповідно800 та 400 – 600 осіб). Загалом же боротьба проти ОУН та їх послідовників велася вже навіт з приходом нової української влади, зокрема з організацією «Тризуб», яка, на думку СБ України, у 90-х рр. ХХ століття відроджувала тут структуру українського підпілля.

Східноукраїнське підпілля ОУН (б)

Східноукраїнське підпілля ОУН бандерівського напрямку (Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська області) характеризується наявністю певних особливостей, притаманних саме цьому регіонові України:
- співпраця з нацистами;
- утвердження української мови як державної й заборона російської;
- лояльне ставлення до етнічних росіян, але акцент на боротьбу проти єврейського засилля в органах влади (так званих «жидо-більшовиків»).
Перші групи ОУН з’явилися на Сході України з приходом німецької армії, у складі якої багато оунівців служило в допоміжних та бойових частинах. У таких областях як Дніпропетровська, Харківська, Донецька вони зіткнулися із фактом утворення на місцях осередків організованого українського життя місцевими патріотами з колишніх учасників Визвольних змагань. У Харкові це призвело до зіткнення між групою Доленка й бандерівцями, що завершилося розгромом групи ОУН (б); кінець кінцем оонівське підпіля влилося в групу Доленка.
Цілком повнокровні проводи ОУН утворили Дніпропетровщина, Запоріжжя, Донеччина, найслабше підпілля було на Харківщині й Луганщині.
Протрималися бандерівські групи на Сході до середини 50-х років минулого століття.
Приблизна чисельність по областях в роки війни:
- Дніпропетровська (5 тисяч членів та сипа тиків);
- Запорізька (150 членів, матеріал доопрацьовується дослідником);
- Донеччина (приблизно 1 тисяча членства ОУН й невизначене число симпатиків);
- Харківська (число підраховується дослідником);
- Луганська (за наявними даними – 30-50 членів ОУН й невизначене число симпатиків).