Микола Сищенко. Найкоротший український анекдот

Найкоротший український анекдот.

Володимир Ленін великий українець.
І розповів його на телевізійній передачі «Свобода слова» невтомний борець за щастя знедолених усього людства Перший, чи може Генеральний, секретар КПУ, а точніше РКПУ, тобто Російської, Петро Миколайович Симоненко. Чому усього людства? Бо він же інтернаціоналіст. І розмінюватися на дрібниці, тобто на одну якусь націю, він не буде.
Звісно, інтернаціоналізм у нього, як і в усіх його попередників, яких він свято поважає, російський. Розуміється він так: Всі нації рівні між собою, але всі повинні підкорятися росіянам, дбати про їх добробут, всі повинні розмовляти на державному рівні російською мовою і не відокремлюватися від росіян без їх дозволу. Російський інтернаціоналізм це винахід Леніна для Російської імперії, яку комуністи назвали Радянським Союзом. Правда це слово не писалося і не говорилося. Як казав «горлан-главарь революції» Володимир Маяковський: «Мы философию учили не по Гегелю--- штыком и пулею она врывалась в стих». Так і слово «російський» вписувалось у свідомість інших націй «штыком и пулею».
Анекдот то анекдот. Воно, звісно, так і є. Але ж Симоненко і обгрунтування дає: «Завдяки Леніну утворилася самостійна Україна». Я неодноразово чув із вуст багатьох комуністів, що вони історики за фахом. І Симоненко ж , мабуть, історик. Але оскільки я українець, про яких росіяни склали прислів’я: «Хохол не поверит, пока не пощупает», то й вирішив перевірити правдивість твердження Симоненка.
По перше «Великий українець» повинен бути українцем за національністю. Хоча б наполовину. А між тим про Леніна радянська художня література писала, як про типового росіянина. Пам’ятаєте розповідь про те, як Ленін приймав у Кремлі делегацію селян. Вони очікували побачити богатиря. А він виявився «простым русским мужичком небольшого роста, рыжеватым, только вот «р» почему-то не выговаривал». Я людина довірлива. Якщо в книжці написали, то правда. Аж ось попадається мені на очі газета Аргументи і факти» часів перебудови. І в ній розповідається, що дід Леніна єврей, ніякий не Олександр Дмитрович, а Ізраїль Мойшевич. Оце тобі й на. А що ж мені все життя розповідала правдива комуністична преса. І ніде раніше цього я не міг прочитати. Щоб впевнитись в правдивості нової інформації заходжу в Інтернет. І що ж я там знаходжу? Та виявляється, що Ленін, навіть, і не росіянин. А він же в своїх публікаціях і виступах завжди з пафосом заявляв: «Мы --- русские». Воно може й так. Якщо вважати і єврея росіянином, і чуваша, і калмика, і німця , і шведа через те, що жили в Російській імперії. Бо саме представниками цих націй і були його документально встановлені предки. А от щодо росіян, то начебто за непідтвердженими даними одна прабабка була росіянка. Це вже скоріше за все видумка комуністичних істориків, щоб хоча якимсь чином прив’язати Леніна до росіян. Отже по графі «національність» Ленін ніяк не може бути «Великим українцем». Та, навіть. і «Великим росіянином».
А яким же чином Ленін прилучився до створення самостійної України? Читаю «Собрание сочинений В.И.Ленина» в пятидесяти п’яти томах. Там в різних публікаціях Ленін висловлював думку, що кожна нація в Росії має право на відокремлення від Росії. Хвала йому! Але далі він продовжував, що цей вихід не можна робити, якщо він ослабляє робітничий клас Росії в його боротьбі з царизмом і якщо робітничий клас цієї нації буде проти цього виходу. До речі за публікаціями самого Леніна робітничий клас складав не більше трьох відсотків населення Росії, як і кожної нації. Так про яку ж тоді згоду Леніна на вихід якоїсь нації зі складу Росії можна говорити, коли цей вихід за його правилами могли заборонити три відсотки населення Росії, чи , навіть, самої нації. Такий підхід до відокремлення націй Ленін здійснив сам по відношенню до народів України, Кавказу, Середньої Азії і всій партії заповідав. А ще він не визнавав ніякої національної культури.Заявляв, що національна культура це забавка поміщиків, капіталістів і буржуазії,а у пролетаріату повинна бути культура інтернаціональна. Нам то зараз видно, що у цього витвору єврейсько-чувашсько-калмицько-німецько-шведських і може ще й російських предків дійсно не було своєї національної культури. То він хотів, щоб і все людство відмовилося від своєї культури. А яка то вона інтернаціональна культура він не знав. Тому й навязав всім націям Росії російську культуру, як інтернаціональну, бо єврейську чи чувашську культуру нав’язати був не в змозі.
На Україні події розгорталися так.
Після зречення царя престолу 2 березня 1917 року в результаті Лютневої революції,здійсненої всіма верствами населення, 17 березня в Києві представниками громадських організацій і політичних партій було сформовано Виконавчий комітет, який став верховною владою в Україні і .підпорядковувався Тимчасовому урядові Росії. 20 березня 1917 року знову ж таки представниками різних громадських організацій і політичних партій була створена Українська Центральна Рада. Яка також звернулася за визнанням до Тимчасового уряду Росії уже як виразник інтересів українців.
Під тиском Всеукраїнського військового зїзду, на який з’їхалося 2300 делегатів від 1,6 млн українських солдатів діючої армії, 23 червня 1917 року УЦР видала свій Перший Універсал. В ньому Україна проголошувалася автономною республікою у складі Росії. Тимчасовий уряд не поспішав визнавати автономію України і УЦР. І в цей час Ленін звертався до Тимчасового уряду з закликом визнати українську автономію. Він був добре обізнаний з ситуацією на Україні, де українці захотіли відокремитися від Росії. А саме УЦР стримувала від такого кроку українців . Ленін боявся, що Україна відокремиться і тоді на всіх його планах революції можна поставити крапку.
Бо Росія без України залишиться без хліба, вугілля, металу, цукру і ще багато без чого.
16 липня 1917 року УЦР видала Другий Універсал, в якому підтвердила свою прихильність до автономії в складі Росії. 25 жовтня відбулася Жовтнева революція в Росії, організована вже більшовиками.
20 листопада УЦР видала Третій Універсал, в якому проголосила Україну Українською Народною Республікою, але знову ж таки у складі Росії. Проте УЦР не проголосила, що визнає більшовицьку владу, вважаючи її незаконною.
Захопивши центральну владу в Росії Ленін вирішив покінчити з українською автономією і з УЦР. Щоб вона не заважала брати в Україні все, що забажається. Для цього він 3.12.1917 року надсилає УЦР за своїм і Тр оцького підписом «Манифест к украинскому народу с ультимативними требованиями к Украинской Центральной Раде». В ньому він поставив перед УЦР чотири нездійсненних за короткий проміжок часу вимоги. А відповідь на ультиматум треба було дати на протязі 48 годин. В разі його відхилення Рада народних комісарів обявляла УЦР в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні.
Та ультиматуму було замало для виправдання військового вторгнення і Ленін організовує 21---25 грудня 1917 року фальшивий альтернативний з’їзд рад робітничих, селянських і солдатських депутатів в Харкові після нищівної поразки більшовиків на першому такому зїді в Києві. На цей з’їзд з’їхалися всі більшовики з усієї Росії, хто хоча б деякий час раніше перебував на Україні. Широкі маси українців делегати цього зїзду не представляли. Оцей з’їзд і проголосив Українську Радянську Республіку у складі Російської Радянської Республіки. УЦР оголосив незаконною владою і обявив їй війну. І, звісно, звернувся за допомогою до Ради Народних Комісарів , тобто до Леніна, по допомогу. От тепер Ленін на законних підставах послав війська проти УЦР. А УЦР, свято вірячи в братерські почуття росіян, не збиралася воювати з Росією і розформувала півтора мільйонну патріотично налаштовану армію, відправила солдатів по домівках. Тому захищатися від більшовицької навали було майже нічим. І лише напередодні вступу більшовиків у Київ, 25 січня 1918 року, УЦР видала свій Четвертий Універсал, в якому проголосила Україну незалежною самостійною державою. Та було вже занадто пізно. 8 лютого більшовицькі війська захопили Київ, влаштували там різанину і доповіли Леніну про знищення УЦР. Ленін був безмежно радий. Так він особисто посприяв створенню незалежної Української держави. Саме це , мабуть, мав на увазі Симоненко. Після того Ленін і його наступники знущалися над українцями, винищуючи їх війнами , голодоморами, колективізаціями і іншими засобами.
То ж для Леніна я вважаю треба ввести номінацію «Найбільші душогуби всіх часів і народів». Там він посяде почесне місце поряд з Чингіз-ханом, Сталіним, Гітлером. А Симоненкові разом зі своїми поплічниками типу Мартинюка, Голуба,Александровської краще втекти з України доки їх не посадили за грати за те, що шістнадцять років захищали в незалежній Україні інтереси Російської імперії, брехливою пропагандою радянських часів дискредитували видатних українських патріотів, чим заважали створенню в Україні патріотичної української влади, створювали сприятливі умови для пограбування українського народу партійно-комсомольською радянською номенклатурою і злочинними елементами для дискредитації ідеї незалежної України.

Микола Сищенко, публіцист
Ініціатор створення «Партії добробуту України»
11. 12. 2007 року

Лозівський історичний клуб імені Дмитра Яворницького

Публіцистика

Hosted by uCoz