Українські націонал-мазохісти. До 300-річчя Полтавської битви
Лозівський історичний клуб імені Дмитра Яворницького Публіцистика
Українські націонал-мазохісти.
До 300-річчя Полтавської битви.
Є українські націоналісти. Унікальне явище. Бо немає німецьких, французьких, польських чи будь-яких інших націоналістів. Чому ж вони з''явилися в Україні?
Тому що, починаючи з 1654 року, царський уряд Росії проводив повзучу окупацію і русифікацію України. В результаті такої окупаційної політики в кінці XIX століття міністр внутрішніх справ Росії Петро Валуєв стверджував, що ніякої української мови не було і немає, а є лише '''' малороссийское наречие''''.Та коли в 1917 році цар Микола II в Росії зрікся престолу і влада на місцях не діяла, з''явилася можливість говорити, писати і діяти. І виявилося, що українська нація понівечена духовно і фізично, з понівеченою мовою, але жива. Вона вижила в селах. А селянство тоді складало більше 80% всього населення. З''явилися духовні провідники, які створили Українську Центральну Раду(УЦР), оголосили її верховною владою в Україні, а Україну автономією у складі Росії.
Та УЦР на чолі з Михайлом Грушевським і створений нею уряд на чолі з Володимиром Винниченком відмовилися від створення української армії з українізованих частин царської армії, особовий склад яких міг скласти до 4-х мільйонів добре навчених, обмундированих, озброєних і з бойовим досвідом вояків. Всупереч пропозиціям двох Всеукраїнських військових з''їздів. Українізовані частини УЦР і уряд послали на російсько-німецький фронт, або розформували і запропанували роз''їжджатися по домівках і ділити панську землю. Вони були твердо переконані, що Росія ніколи не буде використовувати проти України військову силу. Та демократичний уряд Росії повалили більшовики під проводом Леніна. А Ленін був категорично проти виходу будь-якої нації зі складу Російської імперії. При цьому він підступно заявляв, що не проти виходу, але вихід зі складу Росії будь-якої нації, ослабляє пролетаріат Росії. Тому він проти. Щоб безперешкодно використовувати всі природні ресурси України, продукцію сільського господарства і промисловості , працездатних людей, Ленін організував рейдерське захоплення України Росією. Він направив на Україну своїх однопартійців, щоб вони оголосили себе владою і попрохали у Росії військової підтримки. Таким чином Ленін забезпечив ніби-то законне вторгнення російських військ на територію України. Коли це сталося, Україні нічим було захищатися. 300 студентів-добровольців, які навіть не вміли й стріляти зустріли загін Муравйова під Крутами і майже всі там полягли. Ще були добровольці з західних областей України, демобілізовані солдати австрійської армії. Та їх було мало .Українська влада в Україні була повалена завдяки зрадницьким діям Грушевського та Винниченка та їх однодумців. Подальший опір Українських патріотів був приречений на поразку. Тому що тих солдатів, які пропонували себе в українську армію, зібрати було вже неможливо. Бо їх завдяки пропаганді, або насильницькій мобілізації використовували вже більшовики, або батько Марко та інші подібні самозванці.
За царської влади, патріотів України називали слов''янофілами.
Ленін був інтернаціоналістом за народженням, потомком євреїв, чувашів, шведів, німців. Тому він не був душею прив''язаний до якоїсь конкретної нації. Навчався ї виховувався на російській мові і культурі, і став завзятим росіянином. Він вважав, що будь-яка національна культура це забаганка поміщиків і буржуазії. Разом з тим він вважав селян дрібною буржуазією, бо маючи землю вони були приватними власниками. І отримуючи гарні врожаї могли розбагатіти. Тому їхня культура була за Леніним буржуазною. А оскільки на той час селяни складали більше 80% будь-якої нації в Росії, то і культура кожної нації за Леніним була буржуазною. На противагу національним культурам, буржуазним, Ленін пропонував інтернаціональну пролетарську культуру. Та ні він, ні його прихильники не створили такої культури. І нав''язали народам Російської імперії, в якості інтернаціональної, російську культуру. Отже, всі інші національні культури були непролетарські, буржуазні. Таке походження породженого більшовиками терміну '''' буржуазний націоналізм''''. А раз буржуазний, то ворожий комуністам і створеній ними радянській владі.
Виходячи з таких теоритичних засад Леніна всі, хто боровся за національне самовизначення, за національну культуру були ворогами радянської влади. Тому комуністична пропаганда і надала слову '''' націоналіст'''' змісту ''''ворог ''''. І настільки міцно вдовбала це в голови простих людей, яким в боротьбі за існування не було часу, чи знань, чи й розуму розбиратися в ленінських теоріях, що і по сьогоднішній день, на 18-му році незалежності України, багато українців сприймають слово '''' націоналіст'''' як '''' ворог''''.
Тому таке несприйняття у багатьох назви ''''Організація українських націоналістів '''' і всього, що з цією назвою пов''язано: боротьба за незалежність України, УПА і так далі...
Отже, справжня суть слова '''' націоналісти ''''---це патріоти своєї нації, які активно борються за її самостійність, добробут, розквіт її культури.
Сьогодні на велику ганьбу української нації вона не єдина в прагненні продовжувати справу видатних націоналістів, якими були Тарас Шевченко, Дмитро Донцов, Микола Міхновський, Євген Коновалець, Симон Петлюра, Степан Бандера, В''ячеслав Чорновіл.
Багато українців дорожать пам''яттю про душителів України, святкують дати їх життя і діянь, радуються їх перемогам над українцями.
За це, на мою думку, вони заслуговують назву: українські націонал-мазохісти.
Мазохісти отримують задоволення від фізичних знущань над ними під час сексуальних оргій.
А націонал-мазохісти отримують задоволення від всілякого знущання над власною нацією.
А чим ще пояснити такі приклади?
Документально доведено, що Ленін один із найбільших душогубів в історії людства. А українські націонал-мазохісти готові з сокирою накинутись на того, хто спробує знести будь-який його пам''ятник.
Станіслав Косіор, Павло Постишев, Григорій Петровський безпосередні організатори голодомору 1932-1933років на Україні, а їхніми прізвищами, завдяки націонал-мазахістам, і до сьогоднішнього дня названі вулиці, підприємства і, навіть, місто Дніпропетровськ. Катерина II зруйнувала Запорізьку Січ, вислала з України на Кубань козацьку армію, залишивши Україну без захисту. А в Одесі, при потуранні націонал-мазохістів, їй встановлюють пам''ятник.
Націонал-мазохісти зневажають рідну мову, хоча називають себе українцями. Але ж без мови немає народу. А без народу немає й країни.
Націонал-мазохісти з пафосом називають Харків ''''Першою столицею України”. Між тим, як всьому світові відомо, що єдиною столицею України завжди був Київ. А Харків оголосили столицею України рейдерські її загарбники.
Переважну більшість тих проголошувачів складали не українці: росіяни, євреї і представники інших націй.Для українських патріотів називати Харків першою столицею України ганебно. Як ганебна і тяжка сторінка в історії України весь період панування в ній комуністів.
Націонал-мазохісти збуджено готуються до відзначення урочистої дати: 300-річчя з дня Полтавської битви.
Російська пропаганда зразу ж по закінченні битви почала прославляти її, як героїчну перемогу росіян.
Цим займалися і зрадники українського народу, як, наприкад, Теофан Прокопович, зустрівший Петра I в Києві палкою промовою '''' Слово Похвальне царю Петру о победе под Полтавой'''', за що Петро зробив його архієпископом і главою Російської церкви. Або високоосвічений богослов Теофілакт Лопатинський, який зустрів Петра I вже в Москві цареславною промовою, а пізніше відправив богослужбу ''''Служба благодарственная о победе над шведами под Полтавой'''', де вславляв Петра і проклинав Івана Мазепу. І багато інших.
Долучився до цієї пропаганди і Олександр Пушкін поемою '''' Полтава''''. Сам того не бажаючи, він відтворив історичну правду про те, що союз Мазепи з Карлом XII був спричинений прагненням більшості українців звільнитися від російської окупації.
''''Украйна глухо волновалась.
Давно в ней искра разгоралась
Друзья кровавой старины
Народной чаяли войны.
Роптали, требуя кичливо,
Чтоб гетман узы их расторг,
И Карла ждал нетерпеливо
Их легкомысленный восто
'''' Что ж гетман?---юноши твердили,---
Он изнемог; он слишком стар;
Труды и годы угасили
В нем прежний, деятельный жар
Зачем дрожащею рукою
Еще он носит булаву?
Теперь бы грянуть нам войною
На ненавистную Москву!''''
Та це в поемі випадковість. Далі Пушкін прославляє зрадників України, генерального суддю Кочубея і сотника Іскру, та в унісон з офіційною пропагандою ліпе негативні образи І.Мазепи і його соратників.
Шанувальники історії в Україні хочуть відтворити Полтавську битву в театралізованій виставі. Однак Полтавська битва---це вже заключна дія трагедії, яка спіткала шведів і українців.
Першою дією стали доноси Кочубея, Іскри та інших царю, в яких вони попереджали Петра I, що Мазепа ''''зрадить''''. А керувалися вони при цьому збереженням власного добробуту. Бо той же Пушкін пише:
'''' Богат и славен Кочубей
Его луга необозримы;
Там табуны его коней
Пасутся вольны, нехранимы.
Кругом Полтавы хутора
Окружены его садами,
И много у него добра,
Мехов, атласа, серебра
И на виду, и под замками''''.
Ці доноси завадили Мазепі грунтовно підготувати Україну до війни з Росією.
Другою дією цієї трагедії стали розгром і захоплення росіянами шведського обозу із 7 тисяч возів з усією шведською артилерією під командою генерала Левенгаупта, який прямував через територію нинішньої Білорусії на допомогу Карлу XII. Так Карл XII втратив гармати, інше озброєння, боєприпаси, обмундирування, продукти харчування і 8 тисяч солдатів. Не забезпечивши безпечний прихід цього обозу, Карл XII зробив катастрофічну стратегічну помилку.
Третьою дією трагедії стало захоплення росіянами під командуванням Олександра Меншикова резиденції Мазепи, міста Батурина. 24 жовтня Мазепа з чотиритисячним військом, генеральною старшиною і 7-ма полковниками із 12-и, без гармат, виїхав із Батурина на зустріч із Карлом XII, тобто відкрито виступив проти Росії. В Батурині залишився козацький гарнізон з 40 гарматами, який міг би витримати кількамісячну облогу .Та знайшовся зрадник, сотник Прилуцького полку Іван Ніс, який вже 2 листопада показав росіянам потаємний вхід до міста.
Вони проникли до міста і жорстоко знищили усіх його мешканців, навіть жінок і немовлят. Потім Батурин вщент зруйнували. Така звіряча розправа налякала козацьких полковників, що не пішли з Мазепою. А Петро I розіслав по Україні відозви до ураїнців, з погрозами про розправу і з обіцянками звільнити селян від панщини, податків.
Четвертою дією трагедії була здача росіянам без бою фортеці Стародуб полковником Іваном Скоропадським і переходом його з військом на сторону Петра I.
Петро I віддячив Скоропадському, зібравши в Глухові 12 листопада 1908 року старшинську раду, на якій були присутні лише чотири полковники: стародубський, чернігівський, переяславський та наказний ніженський. Ця рада під тиском Петра обрала гетьманом Скоропадського.
П''ятою дією стала зрада сотника Жорівки-Покровського, який виказав росіянам таємний підземний хід до фортеці Новгород-Сіверського.
Шостою дією стала здача росіянам полковником М.Бурляєм за хабара фортеці Білої Церкви.
Сьомою дією стало зруйнування росіянами Чортомлицької січі. Після того, як 26 березня 1709 року 8-тисячний загін козаків під командою кошового отамана Костя Гордієнка вирушив у Диканьку на зустріч з Мазепою, розбиваючи зустрічні підрозділи російської армії, Петро I послав на Запорізьку січ загін під командою полковника Яковлева. Дорогою росіяни нищили козацькі містечка і села. Знищили і містечко Переволочна при впадінні Ворскли в Дніпро. Спалили там козацьку флотилію човнів. На січі знаходилося біля 2 тисяч козаків. Та взяти її з ходу росіяни не змогли. Допоміг їм зрадник, компанійський полковник Гнат Галаган, який добре знав підходи до Січі, а січовикам пообіцяв недоторканість. Січовики повірили. 14 травня 1709 року росіяни захопили Січ, стратили всіх поранених, зруйнували січову фортецю, спалили курені й військові будівлі, захопили гармати і січовий скарб. За наказом Петра I козаків садили на палі, четвертували, а мерців не дозволяли ховати кілька днів, щоб їхній жахливий вигляд залякував українців.Тоді Дніпром пливли сотні плотів, на яких були шибениці з повішеними мазепинцями.
Остання дія тієї жахливої трагедії для українців і розігралася в Полтаві 27 червня 1709 року. У росіян разом з українськими полками Скоропадського та Слобожанщини було 50 тисяч вояків і 102 гармати, 40 з яких були із Батурина. У шведів було лише 31 тисяча вояків і тільки 6 гармат. Українські полки безпосередньої участі в битві не брали, охороняли шведську армію від можливого обходу російським військом. Перемогу росіянам принесла подавляюча перевага в гарматах.
На завершення треба пам''ятати, що ця поразка українців призвела до цілковитої окупації України Росією і до подальших, майже 300—річних, страждань і втрат українців.
І ще треба додати, що в усіх протистояннях українців з росіянами, починаючи з Івана Виговського, зрадники відігравали вирішальну роль в поразках українців.
Завдяки старанням комуністичної влади зрадників в Україні в порівнянні з 1917 роком значно побільшало, а героїв готових до самопожертви, значно поменшало. Решта українців зайняли позицію: ''''Моя хата скраю—я нічого не знаю '''' .
Що стосується відзначення ювілею битви, то я пропоную організаторам цього дійства відтворити для повноти вісім наведених мною дій зі зрадниками, спаленням будівель, четвертуванням і посадженням на палі, з плотами і шибеницями по Ворсклі.
А виконавців на ролі зрідників та катів не треба шукати серед професіональних артистів. Ці ролі з радістю і цілком достовірно виконають чи не половина народних депутатів України.
Українські націонал-мазохісти отримають

Hosted by uCoz