Упівець Федір Кусень (Львівщина)

Упівець Федір Кусень (Львівщина)

Лозівський історичний клуб імені Дмитра Яворницького

Народився 1900 (? – не точно) року у селі Берестяни (нині – Самборський район Львівської області). Мав двох братів. Сім’я Куснів була багатою. Один з братів Федора їздив до Москви на з’їзд комуністичної партії, де бачив Леніна. Його посилали місцеві заможні селяни, аби подивитися – як живуть у СРСР.
Федір одружився, мав п’ятеро дітей (Андрія, Ольгу, Ганну, Євгена та Романа). Спершу вони жили у Берестянах, потім Федір продав хату й переїхав (1937 або 1938 року), у невеличке село біля Хирова. 1939 року прийшли німці, дружина працювала на Хирівському аеродромі – копали шанці. Скоро дружина померла від запалення легенів. 1941 року Федір одружується вдруге, з двадцятилітньою жінкою.
Приблизно в цей же час встановлює контакт з УПА (або ОУН). Його родина була заможною - сам Кусень працює ковалем, має свою кузню, пекарню. У бойових діях участі не приймав – був зв’язковим і постачальником хлібобулочних виробів. Відвідував збори у лісі. Один з братів Федора також був пов''язаний із націоналістами.
1944 року Федора Кусня арештовують енкаведисти. Продала його власна дружина, котра знайшла собі любаса і хотіла, обмовивши чоловіка, заволодіти його майном. Коли прийшли чекісти, Федір якраз випікав хліб для повстанців, тож пояснити совєтам – чого так багато хліба? – він не зміг. Проте арештували обох - і Федора, і його дружину-донощицю. Перебували у львівських Бригідках. Федір отримав 25 років, а дружина – 20. Односельці розповідали, що Федора та його дружину розстріляли (або її заслали до Сибіру), - принаймні їх більше не бачили.
Сина Федора – Кусня Андрія – у вісімнадцятирічному віці вбили у Берестянах поляки на етнічному ґрунті.
Хату Федора забрала влада, а речі - родичі дружини. Його дочка Ганна отримала лише два рушники та два образи.
Кількох дітей одразу забрала родина діда (батька Федора), але дві дочки (Ольга й Ганна) переховувалися близько року. Їх упіймали й арештували 1946 року. Чотирнадцятирічній Ользі дали 2 роки, а дванадцятирічній Ганні – 1 рік тюремного ув’язнення (за батька).
Сидячи у в’язниці, Ганна отримала шостий розряд швачки (сиділа у Львові). Пропонували вступати до комсомолу, за ще обіцяли квартиру у Львові й посаду майстра швачок. Про це вона розповіла родичам. Вони сказали, що її батько загинув, а тому як вона вступить до комсомолу, вони від неї відречуться. Тож від комсомолу вона відмовилася. Після в’язниці не знала де жити, а потім замешкала у тітки. Сидячи у в’язниці, виробляла стахановську норму. За це давали два кусники хліба, котрі вона віддавала сестрі Ользі. Ольга сиділа разом із нею й дуже хворіла.
Опісля Ганна одружилася з Дмитром Дудком й живе у Биличах (Старосамборський район). Чоловік Ганни, Дмитро (син Григорія) Дудко, 8.11.1928 року народження, був арештований совєтами 1944(?) року за відмову йти до Червоної армії (як кажуть – за ідейними переконаннями). Сидів спершу у Крокеничах, а потім у Дрогобичі та Рудках менше року.
Сестра Ганни, Ольга, повернулася до Берестян й викупила ділянку, де була хата її батька. Там вона живе й зараз.
Євген (син Федора) Кусень після служби в Червоній армії пропав безвісти. Роман, його брат, служив на Сахаліні, вже помер.

Записано зі слів Ганни (дочки Федора) Дудко (з дому Куснів), 20.07.1933 року народження, уродженки села Берестяни (Самборський район Львівської області)Шулігою Андрієм Євстахійовичем.