≤стор≥¤ харк≥вських кладовищ

≤стор≥¤ харк≥вських кладовищ

Ћоз≥вський ≥сторичний клуб ≥мен≥ ƒмитра яворницького

Ђ≤стор≥¤ харк≥вських кладовищї

ЂЕ√еорг смотрит на пепел сигары. ѕепел бел как снег.
- ѕосле войны прошло четыре с половиной года, - наставительно отвечает он. - “огда безмерное несчастье сделало нас людьми. ј теперь бесстыдна¤ погон¤ за собственностью снова превратила в разбойников. „тобы это замаскировать, нам оп¤ть нужен лак хороших манерЕї

Ёрих ћари¤ –емарк Ђ„ерный обелискї

ўо змушуЇ нас ц≥кавитись минулим? Ќеодм≥нно ц≥кав≥сть! ÷≥кав≥сть (за словником з етики видавництва Ђѕолитиздатї 1989 року) Ї не що ≥нше,¤к ЂЕв широком смысле ― отношение человека к различным, прежде всего социальным, объектам, которые осознаютс¤ как цели де¤тельности и освоение которых позвол¤ет ему сохран¤ть и повышать свой статус (экономический, политический, профессиональный, культурный)Еї

ƒивно мабуть читати ≥ пор≥внювати роз''¤сненн¤ терм≥ну ц≥кав≥сть та назви ц≥Їњ статт≥. ¬очевидь, що м≥ж цими двома словами ≥снуЇ лише непр¤мий зв''¤зок, хоча запевн¤ю ¬ас, кожен ц≥кавитьс¤ темою кладовищ ≥ пр¤мим, ≥ поб≥чним методом. ЂЕи дело вовсе не в примете, ―только мЄртвый не боитс¤ смертиЕї ц≥ слова з п≥сн≥ гурту Ђ—плинї повн≥стю п≥дтверджують вищесказане.
ладовища неодм≥нно Ї частиною нашого житт¤, ¤ку потр≥бно пам''¤тати, ¤ку потр≥бно шанувати, без ¤коњ ми втратили б частину самих себе. ладовища ’аркова ― особлива стор≥нка ≥стор≥њ. ћ≥сто, що за де¤кими даними, маЇ в≥к близько тис¤ч≥ рок≥в Ї безц≥нними скарбом у сфер≥ досл≥джень кладовищ. јле з сумом можна зазначити, що за епохи масовоњ культури кладовища не Ї шановн≥, бо втрачають свою ун≥кальн≥сть ≥ люди,¤ких ховають ≥ сам культ похованн¤. Ђ—мерть одного человека Ч трагеди¤, смерть миллионов Ч статистика. ї, слова ≈. ћ. –емарка (роман Ђ„орний обелискї), ¤к≥ приписують …осипов≥ —тал≥ну,≥ , ¤к бачимо, в чомусь вони обидва були прав≥. Ќе будемо занурюватись в ≥деолог≥чну суть цитати. ƒосл≥дженн¤ харк≥вських кладовищ необх≥дн≥, бо допоможуть сформулювати комплексне у¤вленн¤ про м≥сто ’арк≥в, його жител≥в, ≥стор≥ю, культуру, соц≥альну та економ≥чну сфери його житт¤. Ќажаль окр≥м приватних випадк≥в досл≥дженн¤ окремого кладовища м≥ста ’арк≥в жодноњ систематизованоњ роботи пророблено ≥ випущеного дл¤ масового користуванн¤ не було. Ќа превеликий жаль! ≤ т. ≥н. Е

1.«агальн≥ положенн¤.
Ќеобх≥дно зазначити,що ’арк≥в ― м≥сто, що створене на стиков≥ ≥сторичних епох, ¤кщо так можна назвати т≥ зм≥ни, що в≥дбулис¤ п≥сл¤ оф≥ц≥йноњ дати створенн¤ м≥ста на територ≥њ ”крањни, а також на стиков≥ нац≥й. ÷е, в≥дпов≥дно, не могло не позначитись на духовному ≥ соц≥альному житт≥ людей, мешканц≥в ’аркова, а отже ≥ на њхн≥х похованн¤х. ћ≥сто, що в окремий пер≥од ≥снуванн¤ —–—– давало близько 5% ¬¬ѕ вс≥Їњ держави п≥дтверджуЇ свою колосальн≥сть також ≥ похованн¤ми. ћ≥льйони людей жили в цьому м≥ст≥, зм≥нилис¤ дес¤тки покол≥нь, ¤к≥ наповнили м≥сц¤ впокою. ¬≥дпов≥дно з розвитком м≥ста, що розширювалось, зб≥льшувалась к≥льк≥сть кладовищ та цим по¤снюЇтьс¤ њхнЇ, дещо розкидане географ≥чне положенн¤: р≥зн≥ ≥сторичн≥ райони м≥ста, а також ≥ де¤ка Ђ≥нтернац≥ональн≥стьї маси похованих. “ак вже склалось, що люди посел¤ючись на нов≥й територ≥њ влаштовують поруч ≥з собою кладовище. –озвиток поселенн¤, подальше розширенн¤ спричин¤Ї заселенн¤ тих територ≥й, ¤к≥ були його межею. ∆ертвою таких новопоселень зазвичай стають кладовища. ’арк≥в тим ≥ ц≥кавий Ц в≥н за де¤кими джерелами майже весь стоњть на кладовищах. ћи перев≥римо цей ц≥кавий аспект.
2.ѕерше м≥ське кладовище
(≤вано-”с≥кновенське.)

÷е кладовище нин≥ Ї молод≥жним парком. «а р≥внем краси та значимост≥ дл¤ нащадк≥в претендуЇ на славу Ћичак≥вського цвинтар¤ м. Ћьв≥в, кињвського Ѕайкового цвинтар¤, а, може, ≥ ѕер ла Ўез ѕарижа. «асноване у в≥с≥мнадц¤тому стол≥тт≥ воно стало м≥сцем передостаннього перебуванн¤ праху тис¤ч най¤скрав≥ших представник≥в ел≥ти ’аркова: на кладовищ≥, починаючи з його заснуванн¤ ховали представник≥в двор¤нства, л≥кар≥в, ≥нженер≥в, представник≥в ≥нтел≥генц≥њ, в≥йськових, п≥л≥грим≥в розбудови ’аркова ,¤к м≥ста. ладовище було обгороджене парканом з червоноњ цегли з його п≥вденного боку знаходитьс¤ ≤вано-”с≥кновенська церква (зв≥дси походить назва кладовища у часи –ос≥йськоњ ≤мпер≥њ: Ђ»вано-”секновенскоеї). —лово Ђбулої вказуЇ на те, що зараз кладовища немаЇ. –≥шенн¤м є 393 ¬иконавчого ком≥тету ’арк≥вськоњ м≥ськоњ ради депутат≥в в≥д 9 вересн¤ 1970 року постановлено л≥кв≥дувати кладовище до 15 вересн¤ 1971 року. „ерез техн≥чн≥ причини р≥шенн¤ не вдалос¤ виконати до 1975-1976 рр. ладовище мало величезну к≥льк≥сть мальовничих надгробних споруд. «а де¤кими в≥домост¤ми њх перем≥стили п≥сл¤ л≥кв≥дац≥њ до комб≥нату поховальних заход≥в ≥ вже п≥сл¤ використовували дл¤ похованн¤ парт≥йних д≥¤ч≥в м≥ста.
ћ≥сце свого спокою на цвинтар≥ знайшли люди, ¤к≥ тим або ≥ншим чином зробили внесок у розвиток ’аркова : арх≥тектор ќ.ћ. Ѕекетов, академ≥ки ƒ.≤.Ѕагал≥й та ћ.‘. —умцов. —татус першоњ столиц≥ та колиски двор¤нства п≥вденних земель –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ залишили пом≥тний сл≥д на громад≥ м. ’арк≥в, ¤к насл≥док Ц по¤ва людей та њх поховань загально≥мперського, загальносоюзного, республ≥канського значенн¤. Ѕ≥льш повну ≥нформац≥ю про похованих ’арк≥в''¤н можна отримати в Ђ’арьковском частном музее городской усадьбыї (http://ysadba.rider.com.ua) Ц досл≥дником родин прив≥лейованих клас≥в.
ладовище займаЇ площу дек≥лькох гектар≥в м≥стить основну алею та перпендикул¤рн≥ њй асфальтован≥ дор≥жки, ¤к≥ ,очевидно, розпод≥л¤ли кладовище на певн≥ сектори за статусами похованих.
¬ результату анал≥зу соц≥ального складу похованих на кладовищ≥ були визначен≥
своЇр≥дн≥ Ђрайониї поховань:
ћал.1. ¬игл¤д поб≥чноњ (не головноњ) алењ кладовища, под≥бн≥ розд≥л¤ли кладовище на квартали.
1) двор¤нський: м≥сце концентрованих поховань двор¤н Ц знаходитьс¤ поблизу встановленого в 1992 роц≥ украњнськими нац≥онал≥стами пам''¤тника Ђ”крањнськ≥й ѕовстанськ≥й јрм≥њї.
2) ≤ноземний : м≥сце поховань ≥ноземних громад¤н. –айон нин≥шнього закладу швидкого харчуванн¤.

як зазначалось вище Ц в 70-х рр. в≥дбувс¤ процес л≥кв≥дац≥њ кладовища. ¬иход¤чи з того,що кладовище було закрите дл¤ поховань вже з 1951 року Ц виконавчим р≥шенн¤м м≥ськоњ ради було вир≥шено л≥кв≥дувати кладовище через Ђбезпосередню близьк≥сть до центру м≥стаї до 15 вересн¤ 1971 року. –одичам померлих був наданий час з 9 вересн¤ 1970 по 31 грудн¤ 1970 року дл¤ реЇстрац≥њ поховань та узгодженн¤ д≥й з адм≥н≥страц≥Їю кладовища щодо перенесенн¤ њх в ≥нше м≥сце. ѕохованн¤,що не були занесен≥ до реЇстру ,та не впор¤дковувались п≥дл¤гали знесенню, та були знесен≥. ѕроцес л≥кв≥дац≥њ не був позбавлений своЇр≥дного анарх≥чного в≥дт≥нку: перепоховували лише тих людей, родич≥ ¤ких ви¤вили бажанн¤ перенести похованн¤ своњх р≥дних в ≥нше м≥сце. ѕрах таких людей перекладали в нов≥ гроби та перевозили на нове м≥сце похованн¤. «а допомогою важкоњ техн≥ки в≥дбувавс¤ демонтаж надгробних споруд та њх вивезенн¤ на комб≥нат поховальних заход≥в м≥ста.
ѕерше ’арк≥вське Ђ»вано-”секновенскоеї кладовище славилос¤ тим, що на ньому був похований ЂЅомондї мешканц≥в кожноњ з епох, ¤к≥ прожило м≥сто. онфл≥кт ≥нтерес≥в та њх протир≥чч¤ пол¤гаЇ в тому, що в час ЂЅрежнЇвського застоюї процес перепохованн¤ був затьмарений ≥деолог≥чною Ђзаковикоюї: нажаль дл¤ харк≥в''¤н та вс≥х нащадк≥в славноњ ≥стор≥њ м≥ста це накладало певн≥ насл≥дки на оц≥нку м≥ри того, на ск≥льки була Ђвидатнаї людина ≥ призводило до суб''Їктивноњ думки того чи потр≥бно њњ перепоховувати , чи н≥, а це прир≥кало прах похованого або на почесне ставленн¤ нащадк≥в або на забутт¤. “ак, необх≥дно зауважити, в рад¤нськ≥ часи в силу вищеописаних причин Ђне в пошан≥ї були представники прив≥лейованих клас≥в,а це накладало табу на похованн¤ двор¤н, духовенства, буржуазноњ ≥нтел≥генц≥њ, окр≥м тих людей, що в≥дзначились видатним внеском у окремих сферах д≥¤льност≥ нов≥тнього (п≥сл¤революц≥йного ) сусп≥льства –ад¤нськоњ держави. Ќасл≥дком цього Ї повна в≥дсутн≥сть поховань прив≥лейованих клас≥в, повна втрата культурного пласту нажитого тою епохою людей. Ќе можна казати про однобоке ставленн¤ до поховань. « висоти часу та в силу суб''Їктивних особливостей минулоњ епохи ми не маЇмо права засуджувати тих, хто л≥кв≥довував кладовище , бо так само робили њхн≥ попередники засновники кладовища : кер≥вники м≥стом ≥мперськоњ доби в 19-му стол≥тт≥ л≥кв≥дували Ђћироносицкое кладбищеї що знаходилось на вул. –аднарком≥вськ≥й (ран≥ше Ђћироносицкийї або Ђ—тарокладбищенскийї провулок).
ѕохованн¤ видатних людей були перенесен≥ на одне з кладовищ м. ’аркова (є13) на почесний перший квартал, разом ≥з в≥дпов≥дними надгробними спорудами. ƒл¤ визначенн¤ людей, похованн¤ ¤ких не п≥дл¤гають знесенню були прит¤гнен≥ до сп≥впрац≥ представники в≥дпов≥дних орган≥зац≥й, адм≥н≥страц≥њ кладовища. –езультатом стало перепохованн¤ видатних д≥¤ч≥в культури, науки, пол≥тики, в≥йськових , тощо.

ћал.3 —ектор перепохованих з 1-го кладовища на 13-му м≥ському кладовищ≥.
Ќеобх≥дно зазначити, що Ї де¤к≥ дан≥ про на¤вн≥сть поховань во¤к≥в Ђ≤нтернац≥ональних бригадї, ¤к≥ брали участь у в≥йн≥ проти фашистського режиму ‘ранциско ‘ранко, похованн¤ ¤ких на превеликий жаль не були перепохован≥,а були л≥кв≥дован≥. ÷≥ похованн¤ знаходились в Ђ≥ноземному район≥ї поховань описаному вище. ƒе¤ке п≥дтвердженн¤ цьому можемо знайти в тому факт≥, що в ’арков≥ з 19 жовтн¤ 1937 року знаходилось 96 д≥тей ≥спанських во¤к≥в, розм≥щених в дит¤чому будинку, що знаходивс¤ в с. ѕомерки. ≤спанська в≥йна не залишилась безсл≥дною ≥ в ≥стор≥њ м. ’аркова: одна з вулиць м≥ста названа на честь командира винищувальноњ групи рад¤нських льотчик≥в-добровольц≥в в ≤спан≥њ: ¬улиц¤ —ерг≥¤ ‘едоровича “архова. јспект вимагаЇ подальшого досл≥дженн¤.
Ќа кладовищ≥ нин≥ залишилось лише дек≥лька поховань або мемор≥альних знак≥в, ¤к≥ навмисно збережено п≥сл¤ л≥кв≥дац≥њ цвинтар¤ :

украњнського драматурга,актора, письменника,автора
твор≥в Ђƒай серцю волю, заведе в неволюї, Ђ√литай, або ж ѕавукї та ЂЌевольникї ћ.Ћ. ропивницького (7 травн¤ 1840 Ч Ж 21 кв≥тн¤ 1910), ¤кий помер дорогою з ќдеси ≥ похований тут швидше випадково ан≥ж через своЇ Ђхарк≥вське п≥дданствої

–ектора ’арк≥вського ”н≥верситету, письменника, просв≥тника, автора твор≥в Ђѕан ≥ собакаї , Ђƒв≥ пташки в кл≥тц≥ ї , декана факультету словесност≥ ѕ.ѕ. √улака-јртемовського (27 с≥чн¤ 1790, √ородище Ч Ж13 жовтн¤ 1865);

ћемор≥альний знак ¬.ћ. ≈ллану-Ѕлакитному Ц ”крањнському письменнику, революц≥йному та громадському д≥¤чев≥, автору багатьох художн≥х твор≥в, поетичних зб≥рок Ђ”дари молота ≥ серц¤ї, ЂЌотатки ол≥вцемї, Ђ–ад¤нська г≥рчиц¤ї, Ђƒержавний розумї, встановлений його дочкою на честь 100-л≥тт¤ в≥д дн¤ народженн¤.

√.— «аших≥на, генерал-полковника артилер≥њ.

¬асильк≥вського —ерг≥¤ ≤вановича Ц кер≥вника харк≥вських художн≥х шк≥л, в≥домого художника, талановитого творц¤ дивовижних за красою украњнських пейзаж≥в Ђ¬есна в ”крањн≥ї, Ђ¬л≥ткуї, Ђ ам''¤на балкаї, ЂЌа околиц≥ї.
мемор≥альний знак ћ.√. ‘≥т≥льову (’вильовому),
ƒостеменне похованн¤ було зруйноване за два м≥с¤ц≥ по смерт≥, т≥льки наприк≥нц≥ 80-х знайшли приблизне м≥сце похованн¤, де й встановлений пам''¤тний знак, ¤ке ,¤к ви¤вилось п≥зн≥ше знаходитьс¤ в ≥ншому к≥нц≥ парку.

похованн¤ жертвам реакц≥њ революц≥њ 1905 р. , (л≥воруч)
пам''¤тник ќлександру јлександрову 1919р. (праворуч)
ѕам''¤тник загиблим во¤кам Ќ ¬—:
2.1 Ќин≥шн≥й стан.
—ьогодн≥ про минуле призначенн¤ парку нагадуЇ лише церква Ђ”секновени¤ »вана- рестител¤ї- навколо нењ збережен≥ похованн¤ церковних д≥¤ч≥в. ј що до сучасного стану можна сказти,що громадський спок≥й в парку активно порушують д≥ти,молод≥ люди студентського в≥ку, в≥дпочиваюч≥ кафе, д≥ти з дитмайданчику, мами з д≥тьми, побудован≥ 4 кафе, дит¤чий майданчик, автосто¤нка, спортивний майданчик , спорткомплекс Ђпол≥техн≥кї. ¬ к≥нц≥ листопада 2008 року буд≥вельники кафе демонтували черговий надгробний кам≥нь, що знаходивс¤ при боковому вход≥ в парк. ќкремим ≥ дуже важливим фактом Ї те, що патр≥отична ≥ н≥бито св≥дома, а особливо зауважмо, нац≥онально св≥дома частина харк≥вськоњ громади дозвол¤Ї соб≥ топтатись по територ≥њ кладовища на заходах, присв¤чених р≥зноман≥тним траг≥чним под≥¤м ≥стор≥њ нашоњ крањни. «ауважу на тому, що нав≥ть вищ≥ ешелони м≥ськоњ та обласноњ ради дозвол¤ють соб≥ перебувати на територ≥њ знесених поховань шанованих людей. ќб''Їктами, ¤к≥ створюють даний прецедент Ї так≥:
1) ѕам''¤тний кам≥нь ”ѕј Ц м≥сце найб≥льших етн≥чних та пол≥тичних з≥ткнень громади ’аркова в останн≥ роки.
ћемор≥ал „орнобильск≥й трагед≥њ:
јле¤ трудовоњ слави:
’рест жертвам голодомору 32-33рр.
2.2 «нах≥дки.

Ќа початку вересн¤ розпочато прокладанн¤ електрокабел≥в, дл¤ чого через усе кладовище було прокопано траншею глибиною близько метра. “ак≥ своЇр≥дн≥ Ђрозкопкиї дали змогу ви¤вити залишки кладовища:шматки огорож≥, залишки ф≥рмових цеглин, надгробних камен≥в, встановити приблизну тополог≥ю кладовища. ѕодальша робота в цьому напр¤мку може дати безц≥нн≥ реч≥ ― залишки колишн≥х епох, неоц≥ненний скарб минулих та майбутн≥х покол≥нь.

2.3ƒо уваги читача.

ѕом≥тним фактом Ї те, що церква , в≥д ¤коњ кладовище отримало свою назву не про¤вл¤Ї жодноњ активност≥, щодо л≥кв≥дац≥њ зм≥ни статусу парку, впор¤дженн¤м поховань.
ƒивною Ї пом≥тна ло¤льн≥сть Ђверх≥вї щодо видатних украњнських д≥¤ч≥в, залишених на кладовищ≥.
≤снують дан≥, що пам''¤тн≥ споруди були використан≥ дл¤ встановленн¤ њх на могилах Ђновоњ ел≥тиї : парт≥йних д≥¤ч≥в та м≥ськоњ влади в рад¤нськ≥ часи ― дл¤ цього просто перебивали табличку ≥з даними похованого.
¬арто зазначити, що територ≥¤ парку становить економ≥чний ≥нтерес дл¤ кап≥тал≥ст≥в ’аркова : Ї надзвичайно рентабельним м≥сцем п≥д забудову будинками в самому центр≥ м≥ста. Ѕули прецеденти щодо демонтажу пам''¤тних споруд.

«ак≥нченн¤.
¬ роман≥ ≈м≥л¤ «ол¤ Ђ ар''Їра –угон≥вї опов≥даЇтьс¤ про те, ¤к жител≥ м≥ста ѕлассан л≥кв≥дували в центр≥ свого м≥ста старовинне кладовище. „ерепи похованих слугували ≥грашкою дл¤ м≥сцевих д≥тей, а груш≥,що росли на кладовищ≥ були дл¤ д≥тей ласощами. як бачимо ≥ в цив≥л≥зован≥й ™вроп≥ Ї випадки безпам''¤тного ставленн¤ до свого минулого. Ћ≥кв≥дац≥¤ ѕершого ’арк≥вського кладовища Ц аналог≥чна ном≥нац≥¤ на перев≥рку меж≥ людськоњ безв≥дпов≥дальност≥ по в≥дношенню до свого минулого ≥ його ≥сторичноњ спадщини. ’очу наголосити на тому, що абсолютно беззаперечним фактом Ї те, що ми не маЇмо права засуджувати пол≥тичний режим, чи окремих ос≥б, що призвели до зникненн¤ кладовища. як бачимо з ≥сторичноњ практики мали м≥сце в минулому ≥ матимуть м≥сце в майбутньому под≥бн≥ випадки. «асудженн¤ ≥ критика пол≥т режиму, буде не чим ≥ншим ,¤к насл≥дком короткозорост≥ сусп≥льно-пол≥тичного розвитку людини, ¤ка це робитиме. ¬ище було наведено приклади про под≥бну ж Ђкороткозор≥стьї православного кер≥вництва м≥ста ’арк≥в у19-му ст. за л≥кв≥дац≥њ ћироносицького кладовища на м≥сц≥ сучасного скверу перемоги, описана вище л≥кв≥дац≥¤ кладовища ѕлассана ж доведе нам, що не матиме м≥сце нав≥ть засудженн¤ етн≥чних рел≥г≥йних чи нац≥ональних груп, в анал≥з≥ њхньоњ д≥¤льност≥. ѕрост≥ше кажучи не важливо в≥днос¤тьс¤ л≥кв≥датори до —лов''¤нськоњ групи народностей чи до ¤коњсь ≥ншоњ. ¬ажливо зазначити, що так≥ випадки стають можливими там, де ми њх дозвол¤Їмо. јбсолютно в≥рним Ї твердженн¤ про те, що причиною таких под≥й слугуЇ лише об''Їктивний х≥д ≥стор≥њ та всезростаюча величина людськоњ безграмотност≥, ¤ка дозвол¤Ї припустити можлив≥сть под≥бних под≥й.

Ќам требуетс¤ _в_с_е _н_а_ш_е _в_р_е_м_¤ _и _в_с_¤
н_а_ш_а _э_н_е_р_г_и_¤, чтобы победить идиотизм в себе. Ёто
и есть то, что имеет значение. ќстальное не имеет никакой
важности...
ƒон ’уан
( . астанеда "¬торое ольцо силы")

«авданн¤ кожного з нас Ї п≥двищенн¤ р≥вн¤ культурноњ ,пол≥тичноњ, науковоњ, духовноњ, економ≥чноњ грамотност≥ себе та оточуючих задл¤ л≥кв≥дац≥њ та протисто¤нню економ≥чному, сусп≥льно-пол≥тичному та будь-¤кому ≥ншому злу. ƒокладаймо ж до цього максимум зусиль.

ƒал≥ будеЕ