’арченко ¬≥тал≥й.  ≥лька покол≥нь украњнц≥в
Ћоз≥вський ≥сторичний клуб ≥мен≥ ƒмитра яворницького ƒосл≥дженн¤

 ≥лька покол≥нь украњнц≥в

вивчали ≥стор≥ю за " оротким курсом ≥стор≥њ ¬ ѕ (б)" (пот≥м  ѕ–—), далеким в≥д правди та об''Їктивност≥. Ќе минула ц¤ дол¤ й лоз≥вчан. “ож не дивно, що й нин≥ под≥њ 1917 року б≥льш≥сть моњх земл¤к≥в розц≥нюЇ ¤к боротьбу "хороших" червоноарм≥йц≥в з "бандами буржуазних" нац≥онал≥ст≥в.
ўо ж насправд≥ в≥дбувалос¤ в Ћозов≥й в 1917 роц≥?
¬ переб≥гу визвольних змагань 1917 - 1920-го рок≥в Ћозова з причини свого розташуванн¤ займала значне м≥сце в планах воюючих стор≥н. Ќа територ≥њ самоњ ж Ћоз≥вщини в 1917 роц≥ почали утворюватись козацьк≥ формуванн¤, "червона гвард≥¤", ¤ка складалас¤ з роб≥тник≥в та сел¤н.  р≥м того пост≥йно впливали на под≥њ в Ћозов≥й ’арк≥в та  атеринослав.
¬≥дчуваючи небезпеку, ¤ку несла б≥льшовицька –ос≥¤ сус≥дн≥м з нею украњнським губерн≥¤м, ур¤д ”Ќ– починаЇ зб≥льшувати к≥льк≥сть украњнських во¤к≥в на сход≥ ”крањни. “ак на  атеринославщину ≥ ’арк≥вщину були над≥слан≥ „игиринський полк, ѕере¤славський полк, √айдамацький кур≥нь. “ут вже розташовувавс¤ ѕ''¤тий «апасний кавалер≥йський полк, —ердюцький полк ≥мен≥ ѕилипа ќрлика. ћожливо також був перший ”крањнський козачий ≥мен≥ гетьмана Ѕогдана ’мельницького полк. …мов≥рно були й ≥нш≥ формуванн¤.
ѕросуваючись на сх≥д, украњнськ≥ збройн≥ формуванн¤ встановлювали державну владу в м≥стах та селах. ¬ Ћозову ж в перш≥й половин≥ 1917 року ув≥йшли гайдамаки. ћ≥цев≥ "червоногвард≥йц≥" очевидно просто розб≥глис¤, оск≥льки св≥дчень про б≥й немаЇ.
÷≥кавою Ї ≥нформац≥¤ про те, що лави гайдамак≥в, ¤к≥ розташувалис¤ в м≥ст≥, поповнили лоз≥вчани. Ќа жаль ≥мена цих людей не збереглис¤.
¬ грудн≥ 1917 року розпочалас¤ в≥йна. Ѕ≥льшовицька –ос≥¤, використавши украњнськ≥ проблеми, розпочала наступ. јрм≥йська група ѕ. ™горова планувала наступ на ’арк≥в, а з нього на ѕолтаву та Ћозову.
Ѕ≥льшовики планували оволод≥ти Ћозовою не т≥льки з пичини њњ важливого стратег≥чного розташуванн¤, але й тому, що тут було зосереджено багато ешелон≥в з продовольством. ќчевидно м≥сто в≥д≥гравало важливу роль ≥ в планах ”Ќ–, оск≥льки дл¤ перешкоди наступов≥ ворога, украњнськ≥ в≥йська вжили низку заход≥в, а саме - розбирали зал≥зницю, що заважало рухов≥ панцерник≥в, псували телеграфний зв''¤зок.
ќднак це лише затримало б≥льшовик≥в, але не зупинило. ¬ н≥ч з 13 на 14 грудн¤ 1917 року розпочавс¤ ворожий наступ на Ћозову. «аг≥н б≥льшовик≥в п≥д проводом ћ. –уднЇва складавс¤ з московських, петроградських та харк≥вських "червоногвард≥йц≥в", солдат≥в “ридц¤того полку ≥ п≥дтримувавс¤ панцерником з трьохдюймовою гарматою. «агальна чисельн≥сть њх була до 50 чолов≥к. ѕросуваючись на п≥вдень, б≥льшовики з бо¤ми здобули Ћихачове,  раснопавл≥вку ≥ ранком 14 грудн¤ - јнютине. “ут до б≥льшовик≥в приЇдналис¤ м≥сцев≥ "червоногвард≥йц≥".
ќск≥льки швидко захопити м≥стечко не вдалос¤, червон≥ розпочали гарматний обстр≥л. ѕот≥м п≥д прикритт¤м панцерника вони п≥д≥йшли до м≥ста. ѕ≥сл¤ короткого, але жорстокого бою б≥льшовики захопили станц≥ю та м≥стечко.
Ќаступного дн¤, 15 грудн¤, украњнц≥ раптово атакували б≥льшовик≥в. ѕ≥д час запеклого бою в≥йська ”Ќ– вибили ворога з Ћозовоњ до јнютиного, але це був тимчасовий усп≥х. –уднЇв, командир червоних, перегрупувавши своњ сили, нан≥с контрудар ≥ знову захопив м≥стечко.
«а спогадами очевидц≥в, вбитих украњнц≥в поховали на околиц≥ Ћозовоњ (у «айцев≥й балц≥), без могил - просто закопавши у сн≥г. ¬есною ж т≥ла були були перенесен≥ до найближчих ¤м та р≥вчак≥в. ƒокумент≥в про те, ск≥льки њх було та ≥мена патр≥от≥в не збереглис¤.
ўо ж до б≥льшовик≥в, то захопивши Ћозову, –уднЇв пов≥домив своЇ кер≥вництво про те, що його радо зустр≥чали лоз≥вчани. Ќатом≥сть Ї св≥дченн¤, котр≥ стверджують протилежне. ’≥ба могли лоз≥вчани рад≥ти тим, хто, захопивши м≥сто, почав њх грабувати ≥ вбивати.
Ѕ≥льшовицька влада в Ћозов≥й протрималась недовго, вже весною 1918 року вона була повалена. ѕовернулис¤ завойовники аж зимою 1919-го року.
ƒовгий час про соз≥вськ≥ боњ н≥хто не згадував. –ад¤нська влада робила все можливе, щоб спотворити правду.
¬перше про запекл≥ боњ п≥д Ћозовою та загиблих лоз≥вчан-гайдамак≥в зайшла мова в 1990 роц≥. ¬осени того року пров≥д "—околу" та —”ћу прийн¤в р≥шенн¤ про ув≥чненн¤ пам¤т≥ захисник≥в Ћозовоњ встановленн¤м мемор≥ального ’реста. Ќе важко здогадатис¤ про насл≥дки цього заходу: св¤щеник≥в, артист≥в, харк≥вську молодь силою м≥л≥ц≥њ,  ƒЅ та "возмущьонних прЇдстав≥тЇлЇй общЇствЇнност≥" (моб≥л≥зованих парт≥йц≥в) силом≥ць запроторили до пот¤гу ≥ в≥дправили назад до ’аркова. ƒекого було побито, розтоптано украњнський прапор.
“а вже за р≥к, у жовтн≥ 1991 року, ћемор≥альний ’рест тими ж таки патр≥отами було встановлено у соз≥вському парку "ѕеремога", поблизу «айцевоњ балки, на дн≥ ¤коњ знайшли в≥чний притулок пол¤гл≥ гайдамаки.
Ќа церемон≥ю в≥дкритт¤ ’реста пам''¤т≥ прибули представники р≥зних пол≥тичних сил, св¤щеники, артисти з  иЇва, ’аркова, Ћьвова, —ум, ≤вано-‘ранк≥вська, ѕолтави тощо.
« того часу стоњть в Ћозов≥й ’рест "√еро¤м ”крањни". «а весь цей час в≥н неодноразово зазнавав наруги з боку вандал≥в та все ж зум≥в це пережити. “ак ≥ стоњть, нагадуючи нам про кривав≥ й героњчн≥ стор≥нки ≥стор≥њ нашого м≥ста.

грудень 2007 р. ¬≥тал≥й ’арченко, член Ћоз≥вського ≥сторичного клубу ≥м. ƒм. яворницького

Hosted by uCoz