ћикола —ищенко. ¬≥дкритий лист депутатам ¬ерховноњ ради ”крањни

Ћоз≥вський ≥сторичний клуб ≥мен≥ ƒмитра яворницького

ѕубл≥цистика

¬≥дкритий лист депутатам ¬ерховноњ –ади ”крањни ѕро збереженн¤ ≥сторичноњ памТ¤т≥ в ”крањн≥ —аме в зимов≥ дн≥ с≥чн¤, лютого 75 рок≥в тому в селах ”крањни люди почали масово вимирати в≥д голоду. ўодн¤ вимирали тис¤ч≥ людей. ”¤в≥ть соб≥ сьогодн≥шн≥й день днем 1933-го року. ”¤в≥ть себе в сел≥. ¬и невидим≥. јле ви все бачите: ќсь через силу волоче ноги виснажений молодий чолов≥к, шк≥ра та к≥стки, оч≥ дик≥, голодн≥, об≥рваний, неголений. ѕ≥дсковзнувс¤, упав ≥ встати на ноги не може. ј мороз. ¬≥н з≥щуливс¤, щоб з≥гр≥тис¤. “а так ≥ затих. «аходите в запущений дв≥р. Ќ≥ собаки, н≥ к≥шки, н≥, тим паче, куриц≥. —тукаЇте в двер≥. Ќ≥хто не в≥дпов≥даЇ. «аходите в с≥ни, пот≥м в хату. “иша. ¬ нап≥втемр¤в≥ придивл¤Їтесь ≥ бачите: на л≥жку лежить молода ж≥нка з двома немовл¤тами р≥зного в≥ку. ¬с≥ троЇ худ≥, оч≥ позападали. ¬ хат≥ холодно. ¬ печ≥ не горить. Ќ а печ≥ стоњть чавун з в≥двареним бур¤ком , другий Ц з≥ звареною нечищеною картоплею. ’л≥ба не видно. Ѕатько, очевидно, десь в пошуках њж≥. ¬и бачите, що вони помирають з голоду, але допомогти не можете, бо ви невидим≥. ¬иходите на вулицю, йдете дал≥ . ¬ сус≥дньому двор≥ така ж пустка , а в хат≥ лежить померлий старий ≥ байдужа вже до всього ж≥нка. ѓй залишилос¤ жити небагато. ≤дете дал≥. јж ось бачите дв≥р, в ¤кому б≥гають кури, Ї й собака, ≥ корова. ј в хат≥ господин¤ наварила борщу з мТ¤сом, готуЇ вареники з сиром. Ќа стол≥ сметана, масло коровТ¤че, ол≥¤. ¬и знаЇте, що це будинок колгоспного ком≥рника. √олоду тут не знають ≥ пот≥м будуть вони ≥ њхн≥ д≥ти говорити: ЂЌе бачив ¤ голоду. Ќе було йогої. ≤дете дал≥. јж ось с≥льрада ≥ правл≥нн¤ колгоспу. ¬середин≥ молод≥ хлопц≥ бТють виснаженого чолов≥ка з ≥ншого села. ¬они вп≥ймали його на дороз≥, ¤ка повз це село веде на зал≥зничну станц≥ю. Ќ≥с власн≥ реч≥, щоб пом≥н¤ти њх на харч≥. ” с≥льради Ї наказ ≥з району: вс≥х, ≥ своњх, ≥ чужих, хто без дозволу буде добиратись до станц≥њ, ловити, реч≥ њхн≥ забирати, ≥ ще й карати њх. √олова с≥льради, його заступники, бригадири прислан≥ в село через район ≥ область аж ≥з –ос≥њ дл¤ проведенн¤ колектив≥зац≥њ ≥ створенн¤ колгосп≥в. ј м≥сцев≥ пос≥паки ,так зван≥ Ђактив≥стиї њм допомагають. –азом вони старанно виконують вказ≥вки над≥слан≥ через район, область,  ињв ≥з ћоскви. ≤ от вони жорстоко бТють цього змученого голодом чолов≥ка, ¤кий ≥з останн≥х сил хот≥в добути њж≥. ¬≥н реве в≥д болю ≥ безсилого розпачу. Ќат≥шившись, вони вит¤гають його надв≥р: ЂЌехай додихаЇ. ¬асиль пот≥м забереї. ≤ починають д≥лити його реч≥. ¬иходите надв≥р. јж ось ≥ ¬асиль њде п≥дводою з двома пом≥чниками. Ќа п≥двод≥ трупи померлих людей, з≥бран≥ по селу. ¬они в≥двоз¤ть њх в глинище, скидають в нього навалом ≥ трохи прикидають землею. ¬иходите ≥з села. …дете полем. Ѕачите: п≥д сн≥гом зелен≥Ї озимина. Ѕуде хл≥б, але аж через пТ¤ть м≥с¤ц≥в. ƒо того помруть ≥ще м≥льйони. ўе будуть так≥ села, де на вТњзд≥ ≥ вињзд≥ будуть вив≥шувати чорн≥ прапори, що означатиме, що село вимерло повн≥стю. ўе будуть випадки людоњдства. “од≥ люди в ”крањн≥ ≥ на  убан≥ не знали , що њх винищують голодом навмисне, щоб покарати украњнц≥в за непоступлив≥сть б≥льшовикам, за прагненн¤ до самост≥йност≥, за збройний оп≥р. ѕокарати так, щоб, ¤к любив говорити Ћен≥н: ЂЌа багато дес¤тк≥в рок≥в наперед вони не думали н≥ про ¤кий оп≥рї. ≤ це њм вдалос¤ дуже добре. ЌемаЇ б≥льше в ≥стор≥њ людства такого прикладу, щоб за в≥с≥м м≥с¤ц≥в було знищено голодом в≥д семи до дес¤ти м≥льйон≥в людей. —ьогодн≥ вс≥ юристи любл¤ть повторювати, що людину може назвати винною ≥ покарати лише суд. ј ще: в кожному злочин≥ Ї замовник, орган≥затор ≥ виконавець. √олод в ”крањн≥ ≥ на  убан≥ в 1921---1923 ≥ в 1933 роках це найт¤жчий злочин. ј ще було винищенн¤ член≥в вс≥х ≥нших парт≥й окр≥м комун≥стичноњ. ј ще було винищенн¤ церковних служител≥в. ј ще було винищенн¤, так званих, Ђкуркул≥вї разом ≥з с≥мТ¤ми. ј ще було винищенн¤ украњнських патр≥от≥в в громад¤нськ≥й в≥йн≥, розвТ¤зан≥й б≥льшовиками, а також в мирний час. ј ще було винищенн¤ ≥нтел≥генц≥њ. ј ще було винищенн¤ багатих людей, царськоњ с≥мТњ. ≤ ще багато злочин≥в комун≥стичноњ влади можна згадати. —ьогодн≥ ≥нформоване людство знаЇ хто ц≥ злочини замовл¤в, хто орган≥зовував ≥ хто виконував. як стверджують юристи, найб≥льшу долю вини за злочин несе замовник. —пираючись на документальн≥ джерела, ¤ стверджую, що замовником вс≥х цих злочин≥в був ¬олодимир Ћен≥н. ¬олодимир Ћен≥н --- один ≥з найб≥льших душогуб≥в в ≥стор≥њ людства.  ого можна поставити пор¤д з ним? ќлександр ћакедонський, „инг≥з-хан, “имур, јдольф √≥тлер, …осип —тал≥н. ƒал≥ можна порахувати др≥бн≥ших. ÷е Їгипетськ≥ фараони, аз≥атськ≥ правител≥, Ївропейськ≥ корол≥, татарськ≥ хани, рос≥йськ≥ цар≥, першого з котрих ¤ не берусь визначати. —еред ус≥х перерахованих Ћен≥н знаходитьс¤ на одному з ч≥льних м≥сць. ј по к≥лькост≥ памТ¤тник≥в ≥ р≥зних памТ¤ток вс≥х вид≥в в≥н без сумн≥ву займаЇ перше м≥сце. ¬се це створили комун≥сти, брехливою пропагандою перетворивши Ћен≥на на земного бога. ≤ люди пов≥рили в св¤т≥сть цього людоњда. Ѕо правдиву ≥нформац≥ю про нього ≥ обТЇктивний анал≥з його д≥¤нь розповсюджувати в —–—– було заборонено п≥д страхом смерт≥. —лужба пол≥тичноњ безпеки комун≥ст≥в у вигл¤д≥ Ќадзвичайноњ ком≥с≥њ, ћ≥н≥стерства державноњ безпеки,  ом≥тету державноњ безпеки ретельно сл≥дкувала за порушенн¤ми ц≥Їњ заборони ≥ негайно без шуму виймала порушник≥в ≥з сусп≥льства на ¤кийсь час чи назавжди. ј т≥, хто не прагнув ≥стини, сприйн¤ли за ≥стину те, що вдовбували в св≥дом≥сть комун≥сти.  омун≥сти ж використовували дл¤ цього ще й письменник≥в, поет≥в, артист≥в, художник≥в, композитор≥в. ≤ з допомогою њх буквально зомбували людей. ѕриродний економ≥чний, соц≥альний чи культурний поступ, ¤кий в ≥нших крањнах такого ж р≥вн¤ розвитку був ще б≥льшим, комун≥сти перетворювали в своњй пропаганд≥ в надзвичайн≥ дос¤гненн¤ своЇњ парт≥њ, в≥днос¤чи њх на рахунок велич≥ ≥ ген≥альност≥ њњ засновника. ≤ громад¤ни —–—– сприймали цю брехню за правду, бо не мали н≥¤коњ ≥ншоњ ≥нформац≥њ. “ой же, хто порушуючи заборону, ловив ≥нформац≥ю заборонених дл¤ прослуховуванн¤ в —–—– заруб≥жних рад≥останц≥й, ¤к≥ до того ж нещадно глушилис¤, про почуте м≥г под≥литис¤ лише пошепки з найдов≥рен≥шими людьми. ќтже, Ћен≥н, а пот≥м ≥ —тал≥н були зведен≥ пропагандою в земних бог≥в. ѕрийшов час ≥ ћикита ’рущов розв≥нчав —тал≥на, в≥дкривши св≥тов≥ його злочини. „ому ж в≥н не розв≥нчав засновника комун≥стичноњ парт≥њ, найв≥рн≥шим учнем ¤кого був —тал≥н? “ому, що тод≥ злочинною ставала вс¤ парт≥¤, ¤ка виконувала вказ≥вки свого вожд¤. ј це ж був би к≥нець ≥  ѕ–— ≥ —–—–. ’рущову ж дуже хот≥лос¤ самому покерувати крањною. “а й соратники не дозволили б йому ганьбити ≥мТ¤ Ћен≥на. ¬они б його або знищили, або запроторили б в психушку нав≥ки. ≤ все таки вони допустили помилку, дозволивши послабленн¤ дисципл≥ни, невеличку гласн≥сть, можлив≥сть критикувати владу. ¬ першу чергу почали вс≥ кому не л≥нь критикувати саме ’рущова. ћаса анекдот≥в п≥шла гул¤ти по крањн≥. ≤ зац≥кавлен≥ були в цьому перш за все соратники ’рущова по ѕол≥тбюро, ¤к≥ розум≥ли згубн≥сть його виступу проти —тал≥на дл¤ парт≥њ. Ѕо влада комун≥ст≥в трималас¤ саме на жорстоких пересл≥дуванн¤х тих, хто њх критикував. “а завд¤ки ’рущову л≥д тронувс¤. ≤ комун≥стичний паровоз нев≥дворотно покотивс¤ з вершини своњх задум≥в у пр≥рву повного краху 1991 року. Ќав≥ть невеликий анал≥з, зроблений мною, даЇ достатньо доказ≥в дл¤ моњх тверджень. ÷ей анал≥з ¤ робив, виход¤чи з власного життЇвого досв≥ду, прогл¤нувши сорок том≥в ≥з 55-ти томного зб≥рника твор≥в Ћен≥на, прочитавши тв≥р видатного громад¤нина –ос≥њ ќлександра —олжен≥цина Ђјрх≥пелаг √улагї, тв≥р видатного украњнц¤ ѕавла Ўтепи Ђћосковствої, а також ≤стор≥ю ”крањни ¬. . √убарева. ¬ ”крањн≥ склалас¤ дивна ситуац≥¤. Ќа украњнськ≥й банкнот≥ зображено ћихайла √рушевського, ¤к видатного д≥¤ча украњнськоњ державност≥. ÷ього д≥¤ча Ћен≥н д≥¤ми своњх приб≥чник≥в ≥ посл≥довник≥в вигнав ≥з ”крањни, розгромив його д≥тище ”÷–, сплюндрував ≥ саму ”крањну, винищив б≥л¤ двох дес¤тк≥в м≥льйон≥в украњнц≥в. ≤ сьогодн≥ лише завд¤ки решткам збанкрут≥лих комун≥ст≥в в≥н красуЇтьс¤ по вс≥й ”крањн≥. “о нав≥що ж нам √рушевський, коли нам мил≥ший Ћен≥н? ѕропоную ¬ерховн≥й –ад≥ ¤кнайшвидше прийн¤ти закон про орган≥зовану л≥кв≥дац≥ю в ”крањн≥ вс¤коњ памТ¤т≥ про Ћен≥на ≥ його посл≥довник≥в. ѕамТ¤ть про них залишитьс¤ в ≥стор≥њ. ÷ього вже зм≥нити н≥хто не зможе. јле не ¤к про видатних людей, а обТЇктивна, ¤к про душогуб≥в. ƒоручити јкадем≥њ наук ≥ –адам вс≥х р≥вн≥в запропонувати украњнськ≥ приклади, г≥дн≥ збереженн¤ памТ¤т≥ в ”крањн≥. ќчистившись в≥д ≥мперського бруду ≥ г≥дно вшанувавши своњ нац≥ональн≥ ц≥нност≥, ”крањна, нарешт≥, стане украњнською державою. ≤ разом з братн≥ми народами, що проживають в ”крањн≥ ≥ поважають украњнц≥в, украњнц≥, обравши г≥дну поваги владу, побудують кв≥тучу, заможну ”крањну. ћикола —ищенко, публ≥цист ≤н≥ц≥атор створенн¤ Ђѕарт≥њ добробуту народу ”крањниї м. Ћозова ’арк≥вськоњ обл. “ел. 3-8-093-5784785 3-8-066-9555703 18.02.2007 року Ќј“ќ --- “ј , „» Ќј“ќ --- Ќ≤ ? ѕитанн¤ доленосне дл¤ ”крањни. ќднозначноњ в≥дпов≥д≥ на це питанн¤ у громад¤н ”крањни немаЇ. ќдн≥, патр≥оти ”крањни, розчарован≥ ≥сторичним досв≥дом сп≥в≥снуванн¤ ”крањни з –ос≥Їю, категорично стверджують: Ђ“акї. ≤нш≥, що не визнають ≥снуванн¤ незалежноњ ”крањни, хоча брехливо називають себе також Ђпатр≥отами ”крањниї, не менш категорично кажуть: ЂЌ≥ї. ј т≥, що м≥ж ними, не мають достатньоњ достов≥рноњ ≥нформац≥њ, щоб зробити правильний виб≥р. ѕропоную пом≥ркувати разом з≥ мною. ѕод≥бний виб≥р вже чотири рази сто¤в перед украњнц¤ми, починаючи з ѕере¤славськоњ ради 1654 року. “од≥ перед ”крањною, виснаженою шестир≥чною в≥йною з пол¤ками за утвердженн¤ державност≥, сто¤ло питанн¤: Ђ« ким скласти угоду про сп≥льний захист в≥д зовн≥шн≥х ворог≥в?ї. Ѕагатов≥кове поневоленн¤ украњнц≥в пол¤ками ≥ тривала в≥йна налаштували украњнц≥в проти них. “урки ≥ татари також принесли украњнц¤м дуже багато зла ≥ страждань.  р≥м того одн≥ були католиками, а друг≥ --- мусульманами. “рет≥й сус≥д, ћосковське царство, також, ще в кн¤з≥вськ≥ часи, воювало з ”крањною. јле то було давно. ≤ в≥ра православна в ћосковщин≥. “ому й вир≥шили створити м≥ждержавне обТЇднанн¤ саме з нею. “а украњнц≥ швидко розка¤лис¤ в своЇму вибор≥ через зажерлив≥сть ћосковщини. Ѕогдан ’мельницький зрозум≥в, що Ђпустив козла в огородї. ≤ ¤кби не його раптова смерть в 1657 роц≥, може б в≥н ≥ роз≥рвав угоду з ћосковщиною. ћожливо саме так≥ його настроњ ≥ стали причиною його смерт≥. Ѕо –ос≥¤ вже тод≥ добре вм≥ла купувати зрадник≥в ≥ вбивати своњх ворог≥в на чуж≥й територ≥њ. ј коли вже ≥нший гетьман ≤ван ¬иговський, найближчий соратник Ѕогдана ’мельницького, виступив проти –ос≥њ в союз≥ з татарами, вщент розгромив 100 тис¤чне рос≥йське в≥йсько п≥д  онотопом в 1959 роц≥, –ос≥¤ п≥дговорила кошового отамана «апор≥зькоњ —≥ч≥ ≤вана —≥рка саме в цей час напасти на  рим. —≥рко напав на  рим, пограбував де¤к≥ м≥ста. ” в≥дпов≥дь татари покинули ≤вана ¬иговського ≥ подалис¤ до  риму, руйнуючи все на своЇму шл¤ху ≥ забираючи в полон тис¤ч≥ украњнських бранц≥в. „ерез це украњнське населенн¤ в≥двернулос¤ в≥д ¬иговського, вважаючи його винним. ј п≥дкуплен≥ ћосковщиною полковники ≤ван Ѕезпалий, “им≥ш ÷юцюра, яким —омко, ¬асиль «олотаренко разом з тим же ≤ваном —≥рком ще й п≥дн¤ли повстанн¤ проти ¬иговського з допомогою московського в≥йська. ≤ ¬иговський зр≥кс¤ гетьманськоњ булави. —аме цього й треба було –ос≥њ. ѕ≥сл¤ цього рос≥йськ≥ в≥йська знову окупували ”крањну. “епер уже до 1917 року. ¬друге питанн¤ вибору постало перед украњнц¤ми в 1708 роц≥. √етьман ≤ван ћазепа договоривс¤ з≥ шведським королем  арлом ’II про сп≥льний виступ проти –ос≥њ. Ќа цей раз вже ≥нший кошовий отаман «апор≥зькоњ —≥ч≥ приЇднавс¤ до ћазепи. “а знову украњнськ≥ зрадники допомогли московському в≥йську. ≤ найб≥льшу шкоду зробив сотник ≤ван Ќ≥с, ¤кий показав москвинам таЇмний п≥дземний х≥д до Ѕатуринськоњ фортец≥. “од≥ Ѕатурин був гетьманською столицею. ћазепа не став чекати швед≥в далеко в≥д зах≥дного кордону ”крањни, аж на п≥вноч≥ нин≥шньоњ —умськоњ област≥. ј вирушив њм назустр≥ч з 18-ти тис¤чним в≥йськом ≥ без гармат. ўоб разом зустр≥ти московськ≥ в≥йська ѕетра I. ” Ѕатурин≥ в≥н залишив 40 гармат ≥ 10 тис¤ч козак≥в дл¤ захисту столиц≥ в≥д московських в≥йськ, ¤к≥ п≥дходили до Ѕатурина ран≥ше за швед≥в. Ѕатурин був добре п≥дготовленою до оборони фортецею, з великими запасами зброњ, пороху, харч≥в ≥ м≥г витримати к≥лькам≥с¤чну облогу. “а завд¤ки зрад≥ Ќоса москвини проникли всередину фортец≥. ј було њх 30 тис¤ч з 20-ма гарматами. Ѕатуринц≥ билис¤ геройськи. ¬с≥х њх, разом з ж≥нками ≥ д≥тьми, москвини по-зв≥р¤чому закатували. ѕ≥сл¤ цього ѕетро I послав 30-ти тис¤чне в≥йсько на «апор≥зьку —≥ч ≥ воно захопило, ≥ зруйнувало запор≥зьку твердиню ѕереволочну. “ак≥ жахлив≥ поразки ≥ зв≥р¤ч≥ розправи деморал≥зували украњнц≥в ≥ вони не п≥дтримали масово ћазепу в ѕолтавськ≥й битв≥. ќтже ѕолтавська битва була програна ще в Ѕатурин≥, завд¤ки зрад≥ сотника ≤вана Ќоса. ј в битв≥ брало участь швед≥в 70 тис¤ч при 4-х гарматах, мазепинц≥в 50 тис¤ч ≥ без гармат, москвин≥в 100 тис¤ч при 72-х гарматах, 40 з ¤ких було захоплено в Ѕатурин≥. ќтже, переможц¤ цього бою визначили гармати. ј подальшу г≥рку долю ”крањни вир≥шив зрадник ≤ван Ќ≥с. ўо ж принесли украњнц¤м 263 роки пануванн¤ –ос≥йськоњ царськоњ влади в ”крањн≥? 1.¬трату украњнськоњ державност≥. ”крањна була гетьманською державою. ÷ар≥ л≥кв≥дували посаду гетьмана, зруйнували «апор≥зьку —≥ч, оплот украњнського козацтва, ¤ке захищало ”крањну в≥д ворог≥в, перейменували ”крањну на ћалорос≥ю. ≤ наслали своњх чиновник≥в управл¤ти ”крањною. 2.ѕереселенн¤ украњнц≥в з використанн¤м пол≥тики батога ≥ пр¤ника до —иб≥ру ≥ ƒалекого —ходу з подальшою примусовою њх русиф≥кац≥Їю, щоб вони освоювали там дл¤ –ос≥њ дику тайгу, загарбану у м≥сцевих народ≥в. 3.ѕереселенн¤ украњнського козацького в≥йська також з використанн¤м пол≥тики батога ≥ пр¤ника на ѕ≥вн≥чний  авказ, в долину р≥чки  убан≥, також з подальшою примусовою його русиф≥кац≥Їю, щоб лишити ”крањну беззахисною проти царського в≥йська ≥ щоб воно збер≥гало дл¤ –ос≥њ земл≥, загарбан≥ нею у народ≥в ѕ≥вн≥чного  авказу. 4.«аселенн¤ украњнських земель рос≥¤нами на м≥сце переселених до –ос≥њ украњнц≥в, щоб зрос≥йщити ”крањну. 5.«нищенн¤ украњнськоњ культури ≥ рел≥г≥њ, 6.«аборону друку книжок украњнською мовою, нав≥ть, рел≥г≥йних. 7.«акр≥паченн¤ сел¤н. 8.¬икористанн¤ украњнц≥в у чужих њм в≥йнах. 9.¬икористанн¤ украњнц≥в на буд≥вництв≥ ѕетербургу ≥ на ≥нших будовах –ос≥њ. 10.«нищенн¤ украњнськоњ нац≥ональноњ промисловост≥. 11.ѕограбуванн¤ украњнських багатств: хл≥ба, вуг≥лл¤, зал≥зноњ руди. 12.≤нтелектуальне пограбуванн¤ украњнц≥в. 13.ћоральне розбещенн¤ у вигл¤д≥ крад≥йства, пи¤цтва , нецензурноњ лайки, розпусти. ≤ багато ≥ншого зла. ¬третЇ питанн¤ вибору постало перед украњнц¤ми в 1917 роц≥ п≥сл¤ пад≥нн¤ царського самодержавства. „и створювати власну державу, чи бути автоном≥Їю у склад≥ –ос≥њ. ≤ знову зрада украњнських ≥нтерес≥в пров≥дниками, ¤к≥ в той час вз¤лис¤ вести украњнц≥в призвела до втрати можливост≥ створити свою незалежну державу. ƒовготривала ≥деолог≥чна обробка украњнських патр≥от≥в москволюбами ћихайлом ƒрагомановим ≥ йому под≥бними призвела до того, що сформована демократичним шл¤хом ≥з представник≥в р≥зних патр≥отичних парт≥й ”крањнська ÷ентральна –ада не оголосила зразу ж ”крањну незалежною державою, не створила в≥йсько дл¤ њњ над≥йного захисту, а навпаки розпустила по дом≥вках боЇздатн≥ ≥ патр≥отично налаштован≥ украњнськ≥ частини, що поверталис¤ з фронту п≥сл¤ зак≥нченн¤ першоњ св≥товоњ в≥йни. Ѕо св¤то в≥рила в демократизм рос≥йськоњ революц≥йноњ влади, в те, що вона не застосуЇ зброњ проти украњнц≥в. “а вона не передбачила, що владу в –ос≥њ захопл¤ть б≥льшовики. ¬дома демоб≥л≥зован≥ солдати ≥ матроси були розпропагован≥ брехливою б≥льшовицькою пропагандою, а пот≥м п≥д загрозою розстр≥лу змушен≥ були воювати за б≥льшовик≥в. «араз в ”крањн≥ набуло поширенн¤ рейдерство. ÷е протизаконний захват п≥дприЇмства, прикритий фальшивою законн≥стю. ÷ю фальшиву законн≥сть створюють продажн≥ судд≥. ¬ часи революц≥йноњ ситуац≥њ закони не д≥ють. «аконом ¤вл¤Їтьс¤ вол¤ народу. ј народ виражаЇ свою волю шл¤хом вибор≥в кер≥вних орган≥в крањни, чи референдум≥в по важливих питанн¤х. «д≥йснивши переворот ≥ захопивши владу в –ос≥њ, б≥льшовики пооб≥ц¤ли, що подальшу долю –ос≥њ визначать ”становч≥ збори, вибори в ¤к≥ були запланован≥ ще до перевороту. ¬ибори в≥дбулис¤. ¬ ”становч≥ збори попало мало б≥льшовик≥в. “од≥ Ћен≥н в≥ддаЇ наказ революц≥йним матросам: Ђ–оз≥гнати установч≥ збориї. Ѕ≥льшовики повн≥стю вз¤ли владу в своњ руки. ÷е й було бандитське, не п≥дтримане народом, рейдерське захопленн¤ влади в держав≥. “аким же рейдерським чином б≥льшовиками була захоплена ≥ ”крањна, проголошена на момент захопленн¤ незалежною державою на п≥дстав≥ розпаду –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ ≥ вол≥ украњнц≥в. ÷е захопленн¤ орган≥зував Ћен≥н, створивши дв≥ фальшив≥ законн≥ п≥дстави. ѕерша --- це незд≥йсненний ультиматум, ¤кий в≥н за п≥дписом своњм ≥ “роцького 3.12.1917 року надсилаЇ д≥юч≥й, законн≥й, створен≥й ще до б≥льшовицького перевороту верховн≥й влад≥ ”крањни, ”÷–. ƒруга --- це альтернативний зТњзд –ад роб≥тничих, солдатських ≥ сел¤нських депутат≥в 21-25 грудн¤ у ’арков≥. «Тњзд орган≥зували б≥льшовики п≥сл¤ того, ¤к на ѕершому ¬сеукрањнському зТњзд≥, скликаному б≥льшовиками в  иЇв≥ серед 2500 депутат≥в ви¤вилос¤ лише 60 б≥льшовик≥в. “ака була реальна попул¤рн≥сть б≥льшовик≥в в ”крањн≥.  ињвський зТњзд засудив ультиматум –аднаркому ≥ п≥дтримав пол≥тику ”÷–. “од≥ кер≥вництво кињвських б≥льшовик≥в разом з представниками украњнських соц≥ал-демократ≥в, л≥вих есер≥в ≥ безпарт≥йних, всього 127 чолов≥к, подалос¤ до ’аркова. “ам до них приЇдналис¤ представники ƒонецького ≥  ривор≥зького басейн≥в. ¬ основному вс≥ ц≥ люди не представл¤ли б≥льш≥сть народу ”крањни, украњнц≥в, бо були ≥нших нац≥ональностей, або взагал≥ прињхали ≥з –ос≥њ. як, наприклад, јртем (‘ед≥р —ергЇЇв). ≤ от ц≥ чужоземц≥ вир≥шують долю украњнського народу: проголошують ”крањнську –ад¤нську –еспубл≥ку, ¤к автономну складову –ос≥йськоњ –ад¤нськоњ –еспубл≥ки, зобовТ¤зуютьс¤ виконувати вс≥ розпор¤дженн¤ рос≥йського ур¤ду, обТ¤вл¤ють ”÷– незаконною, закликають народ до њњ поваленн¤, звертаютьс¤ по допомогу до –ос≥йськоњ –ад¤нськоњ –еспубл≥ки та ще й проголошують ’арк≥в новою столицею ”крањни. «в≥сно, њхн≥ р≥шенн¤ украњнц≥ серйозно не сприйн¤ли. “а вони в основному не њм ≥ призначалис¤. ¬они потр≥бн≥ були Ћен≥ну, щоб розпочати збройну агрес≥ю проти ”÷–. ÷е було класичне рейдерство. ќднак г≥дно в≥дпов≥сти рейдерам ”÷– не могла, бо розпустила по дом≥вках кадров≥ украњнськ≥ частини. “епер уже б≥льшовицька –ос≥йська ≥мпер≥¤ знову окупувала ”крањну ≥ наробила украњнц¤м дуже багато гор¤ в подальшому. ¬четверте украњнц≥ отримали змогу в≥дстоювати свою незалежн≥сть п≥д час другоњ св≥товоњ в≥йни .ќск≥льки ≥ царська, ≥ б≥льшовицька –ос≥йськ≥ ≥мпер≥њ пригн≥чували украњнц≥в, витравлювали в них нац≥ональну св≥дом≥сть, то природно, що украњнц≥ шукали сторонньоњ допомоги дл¤ в≥йни з б≥льшовицькою „ервоною јрм≥Їю за створенн¤ незалежноњ ”крањнськоњ держави. ≤ пов≥рили √≥тлеру. “ой об≥ц¤в допомогти в≥дновити незалежну ”крањну. Ќову визвольну боротьбу очолила ќрган≥зац≥¤ ”крањнських Ќац≥онал≥ст≥в п≥д проводом —тепана Ѕандери. ≤ знову украњнц≥ г≥рко помилилис¤. Ќ≥мц≥ прагнули заволод≥ти ”крањною, щоб тут ≥ залишитис¤ назавжди. ј украњнц≥в перетворити на дешеву робочу силу. “ому, зрештою, ќ”Ќ довелос¤ вести боротьбу ≥ з н≥мц¤ми , ≥ з „ервоною арм≥Їю. ј пот≥м з –ад¤нською владою. ÷¤ боротьба спричинила багато жертв серед патр≥от≥в ”крањни ≥ завершилас¤ њх повною поразкою. ќднак вона залишилас¤ в памТ¤т≥ народу ≥ спри¤ла подальшому прагненню украњнц≥в до створенн¤ своЇњ незалежноњ держави.  омун≥стична влада –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, з новою назвою Ђ–ад¤нський —оюзї, продовжила пол≥тику колон≥зац≥њ ”крањни, зрос≥йщенн¤ украњнц≥в, знищенн¤ украњнськоњ мови, науки, культури, рел≥г≥њ, заселенн¤ украњнських земель рос≥¤нами, переселенн¤ украњнц≥в до —иб≥ру, ƒалекого —ходу ≥  азахстану, використанн¤ украњнц≥в на вс≥х новобудовах –ос≥њ, в чужих њм в≥йнах, пограбуванн¤ украњнського с≥льського господарства, надр, промисловост≥, ≥нтелекту ≥ так дал≥. ≤ далеко перевершила цар≥в, винищивши украњнц≥в за 73 роки значно б≥льше, н≥ж цар≥ за 263 роки, зокрема за один лише 1933-й р≥к близько 10-ти м≥льйон≥в. ¬иход¤чи з наведеного ≥сторичного досв≥ду ≥ треба розгл¤дати питанн¤ вступу ”крањни до Ќј“ќ. « –ос≥Їю н≥ в ¤к≥ пол≥тичн≥ договори вступати не можна. Ѕо вона зразу ж розпочинаЇ повзучу окупац≥ю. ј коли нога рос≥¤нина стаЇ на чиюсь землю, в≥н уже вважаЇ њњ своЇю. якщо украњнц¤м мало свого досв≥ду, щоб упевнитис¤ в правот≥ такого твердженн¤, то нехай згадають про ѕридн≥стровТ¤, ѕ≥вн≥чну ќсет≥ю, јбхаз≥ю, „ечню, ¤к≥ –ос≥¤ н≥¤к не хоче випускати ≥з своњх гар¤чих об≥йм≥в. ј також не гр≥х згадати ≥ про решту поневолених –ос≥Їю малих народ≥в, ¤к≥ стогнуть, але мовчать. ўоб не було г≥рше. Ќато ---це обТЇднанн¤ багатьох крањн. ¬с≥ разом вони не прийдуть захоплювати нашу територ≥ю, бо дл¤ того вони й обТЇдналис¤, щоб забезпечити недоторкан≥сть кордон≥в кожного члена обТЇднанн¤. ¬ гар¤ч≥ точки крањни посилають своњ в≥йськов≥ частини лише за р≥шенн¤м своњх парламент≥в та ур¤д≥в. “ак само вир≥шуЇтьс¤ ≥ питанн¤ розм≥щенн¤ на територ≥њ крањни ≥ноземних баз. ѕ≥сл¤ вступу ”крањни в Ќј“ќ –ос≥¤ остаточно втратить можлив≥сть повернути њњ до складу –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. “ому в ”крањн≥ так оскажен≥ло ≥ плюють на Ќј“ќ приб≥чники поверненн¤ њњ в ≥мпер≥ю: Ѕлок Ќатал≥њ ¬≥тренко,  ѕ” ≥ ѕарт≥¤ –ег≥он≥в. ¬они дбають про чужу державу ј украњнц≥ повинн≥ дбати про свою. ≤ в≥дпов≥дь њх повинна бути: Ќј“ќ --- так. ћикола —ищенко, публ≥цист ≤н≥ц≥атор створенн¤ парт≥њ добробуту народу ”крањни м. Ћозова ’арк≥вськоњ област≥ 24.02. 2008 року